Мало того — зобов'язані були дати, адже згідно з галузевою угодою між головним управлінням охорони здоров'я КМДА та Київською міською профспілкою медиків на 2010—2012 роки гарантується виплата надбавок до 50% платні за складність і напруженість роботи, а також виплата матеріальної допомоги у розмірі посадового окладу до Дня медичного працівника. Кажуть, у деяких лікарнях головлікарі якось викрутилися, хоч потроху нарахували.
Про 15-20% доплати до скромних бюджетних ставок йдеться другий рік поспіль, начебто гроші з бюджету виділялися, але хто їх отримав — важко сказати. В цілому, скаржаться медики, вони відчувають себе морально і матеріально приниженими. Звичайно, і лікарі бувають різні, і доходи в них неоднакові — особливо у столиці. Але в даному випадку мова йде насамперед про первинну ланку охорони здоров'я — про бригади швидкої допомоги, про дільничних лікарів і медсестер, до яких люди звертаються найчастіше.
Ці факти перекреслюють всі ті обіцянки чиновників про те, що реформа медицини нарешті зробить медичну допомогу якісною і доступною для пацієнтів, тому що нікому у світі не вдавалося домогтися цього без кваліфікованих кадрів. А у Києві з цим вже катастрофа. Сьогодні, згідно зі статистикою, у системі ГУОЗ не вистачає трьох тисяч лікарів і більше чотирьох тисяч медсестер. Гострий кадровий голод відчуває дільнична служба, де вакантні 413 ставок лікарів, із них 246 терапевтів і 166 педіатрів.
У кожній районній поліклініці вже вакантні понад 40 посад дільничних лікарів, і відтік кадрів триває. Більше двох тисяч медиків, наляканих пенсійною реформою, пішли з муніципальних лікарень тільки тому, що боялися втратити право на пенсію за вислугою років. У київських поліклініках вакантні 445 робочих місць для медсестер дільничної служби. У стаціонарах — вахтовим методом — працюють приїжджі з сусідніх областей, особливо гостро ця проблема стоїть у хірургії та реанімації.
Не вселяє оптимізму і завтрашній день дільничної служби: 715 медиків вже давно досягли пенсійного віку. Всього ж у медустановах Києва працює понад 23% пенсіонерів.
Після введення єдиної тарифної сітки виявилося, що бюджетні медики стали ще біднішими, ніж раніше. Міська профспілка медпрацівників підрахувала, що через різницю між першим тарифним розрядом і мінімальною зарплатою тільки за перший квартал нинішнього року лікарі та медсестри недоотримали по кілька тисяч гривень.
У багатомільйонній столиці важко знайти сучасний рентгено-діагностичний комплекс — 46% з них уже відпрацювали більше 20 років, а 4% годяться для музеїв — їх випустили більше 30 років тому. Половина обладнання флюорографічних кабінетів теж відзначила десятирічний ювілей. Свого часу Київ пишався тим, що має багато комп'ютерних томографів, а зараз тільки 40% з них «молодші» десяти років, решта набагато старші, а 16% — експлуатуються понад 20 років.
Дивна система охорони здоров'я сформувалася в нашій країні за останні двадцять років — незважаючи на те, що грошей на охорону здоров'я з бюджету виділяється з кожним роком все більше, пацієнти і лікарі відчувають себе дедалі гірше. Мова йде не тільки про матеріальний бік, але й про моральний теж.
