chrome firefox opera safari iexplorer

Екологи закликають врятувати найстаріше дерево України

18 січня 2012 о 15:01

Україна — держава з довгою історією та глибоким корінням, причому в буквальному сенсі. На території нашої держави знаходяться дерева, одні з найстарших у Європі.

Ці живі свідки різних епох привертають увагу науковців з усього світу, та, на жаль, тільки не наших чиновників. Відомі екологи Сергій Шнайдер та Володимир Борейко б’ють на сполох.

Держава нічого не робить, аби захистити найстаріше дерево України — ялівець iз мису Сарич (Крим), якому приблизно три тисячі років. Причому рішення про надання охоронного статусу мали прийняти буквально днями, але питання зняли з порядку денного Севастопольської міської ради за кілька годин до засідання. «Це ж часу десять хвилин — підняти руку та й усе, — каже пан Шнайдер. — Нам iще потім намагалися задурити голову, кажучи, що на збереження дерева немає коштів. Але ж це взагалі не потребує грошей — усі роботи проводить еколого–культурний центр. Держава не витрачає ні копійки».

На щастя, в інших випадках ситуація складається на краще. Так, наприкінці минулого року Верховна рада Криму прийняла рішення про надання статусу пам’ятки природи 44 старовинним деревам, серед яких є шість, чий вік перевищує тисячу років.

Це і сучасниця Христа, двотисячолітня маслина, що росте в Нiкiтському ботанічному саду; і найбільше в Європі фісташкове дерево, якому півтори тисячі років. «Так складно захищати кiлькасотрiчнi дерева чомусь тільки в Криму, — скаржаться екологи. — В інших регіонах цю справу робити легше. В одному тільки Києві ми вже захистили сотні дерев».

Володимир Борейко розповів, що влада в регiонах часто навіть не усвідомлює цінність таких дерев. «Доводиться їхати самому і лікувати рослину, огороджувати її, обвiшувати спеціальними табличками та оформлювати всі необхідні документи. Дивно, але ніхто навіть не подумав, що треба потурбуватися про знаменитий кримський горіх Юрія Нікуліна, на якому він знявся у стрічці «Кавказька полонянка», — каже чоловік. — А що вже казати про священний дубовий гай караїмів. Караїмів уже майже немає, а дерева ще ростуть». За словами еколога, часто їм навіть не хочуть дозволити взяти дерево під охорону, бо таким чином бояться втратити територію.

Як розповів «УМ» пан Шнайдер, чиновників не надто хвилює збереження національної природної спадщини. «Зараз ялівець, якому три тисячi рокiв, може вирубати кожен і йому нічого за це не буде. В той час як за вирубування пам’ятки природи передбачається навіть кримінальна відповідальність — до трьох років ув’язнення. В Україні, щоправда, жодного разу нікого не притягали до такої відповідальності. Максимум, чим у таких випадках карали, — це штрафом у 200—300 гривень. Тому людей якось не налякаєш перестати рубати вікові дерева».

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути