Депутат Муніципальної асамблеї Лісабона від Народно–монархічної партії, українка за по ходженням Аліне Галлаш–Халл відома не лише своєю вродою. А й тим, що її дійсно побоюються ті політики, чиї політичні декларації розходяться з діями.

Донька португальського військового британського похо­дження Амілкара Гонсалвеша Халла та українки Людмили Галлаш, чиї батьки втекли від сталінських репресій у далеку Бразилію, Аліне народилася у бразильському місті Порту Алегре. Коли дівчинці було сім, сім’я переїхала в Португалію. Отримавши українське виховання від бабусі з дідом та мами, сьогодні Аліне опікується українською громадою Лісабона. «Мені хотілося б, аби українці були краще інтегровані в португальське суспільство», — каже депутатка.

Критикувати владу й нічого не робити — нечесно

Як і багато підлітків, уже з юного віку Аліне відчувала незадоволення політикою та політиками, обурювалася з побаченої несправедливості. І, водночас, вважала, що лише критикувати владу й нічого не робити, аби виправити ситуацію, — це також нечесно. Не дивно, що дівчина дуже рано зацікавилася політикою на практиці, під впливом батька ставши монархісткою.

Нині Аліне підтримує ідею конституційної монархії й пов’язує свої сподівання на відновлення монархії в Португалії з принцом Афонсу — сином глави королівського дому країни, дона Дуарте Піу. «У Португалії багато хто підтримує ідею монархії, як у цілому в суспільстві, так і серед політичних партій, навіть серед комуністів», — переконано каже Аліне.

З 2009 року Аліне перебуває в лавах Народно–монархічної партії. У Муніципальній асамблеї Лісабона працює в складі одразу трьох робочих комісій: з питань адміністративної реформи міста, з питань фінансів та майна і з питань соціальної солідарності та інтеграції (ця комісія опікується найбільш незахищеними верствами португальського суспільства, в тому числі іммігрантами).

На останніх парламентських виборах, влітку 2011 року, за Народно–монархічну партію проголосувало всього лише 0,4% виборців Лісабона. Оскільки бар’єр для проходження в національний парламент становить 3%, виборці не голосують за маленькі партії, аби не «втратити» свій голос. Та незважаючи на це, у столиці партія зібрала на 1000 голосів більше, ніж на передостанніх виборчих перегонах, і не в останню чергу завдяки популярності Аліне. На муніципальних виборах монархісти Лісабона зазвичай входять у правоцентристський виборчий блок — разом із соціал–демократами та християнськими демократами, чиї партії сьогодні формують уряд країни.

Мама — хрещена української громади

Українська бабуся Аліне, Алла Дубина, була киянкою з багатої родини. Дід, Василь Галлаш, походив із Кам’янця–Подільського. Пройшов ГУЛАГ, потім був заарештований німцями. Після Другої світової війни, щоб не повертатися у сталінський СРСР, родина переховувалася у Відні. Там батьки працювали в Адміністрації Об’єднаних Націй для допомоги і відбудови, піклуючись про українських біженців (переміщених осіб). Побоюючись можливої депортації в СРСР, адже радянські емісари розшукували українців по всій Західній та Східній Європі, подружжя, перефарбувавши волосся, роздобуло нові документи та сіло на найближчий пароплав до Бразилії. Там оселилися спочатку в Ріо–де–Жанейро, а потім у Порту Алегре, де Василь працював на пивзаводі, а Алла — на підприємстві «Сіменс».

Їхня дочка Людмила, мама Аліне, вивчала філософію та музику, захоплювалася парапсихологією, багато читала. З майбутнім чоловіком познайомилася через листування. Амілкар Гонсалвеш Халл — нащадок британського дворянина, який приїхав до Португалії під час наполеонівських воєн і залишився там назавжди. Амілкар рано обрав військову кар’єру — був авіадиспетчером на базі «Лажеш» (португальська військова база на Азорських островах), проходив військову службу в Африці.

Португалець закохався в ім’я Людмила, таке незвичне у його країні, і приїхав у Бразилію, аби просити її руки. Поверталися в Португалію разом. Із собою Людмила везла лише маленьку валізу з весільною сукнею від «Крістіан Діор», яку пощастило придбати за досить вигідною ціною. Вінчалися молодята в монастирі Жеронімуш — одній із пам’яток архітектури Лісабона.

З самого початку активної української еміграції в Португалію у 1990–х роках Людмила та Амілкар віддавали велику частину свого часу та енергії справі допомоги й захисту українців. Про яких тут фактично нічого не знали і які також майже нічого не знали (бо часто просто не мали такої можливості) про Португалію. У ті небезпечні часи пані Людмила не боялася ані бандитів, які, практично не ховаючись, тероризували українську громаду, ані бюрократів з українського посольства, які мало чим допомагали нашим співвітчизникам. Вона перекладала, допомагаючи роботі поліції, свідчила у судах і навіть відвідувала тюрми.

Людмила Галлаш–Халл і сьогодні бере активну участь у житті української громади. Вона щонеділі безкоштовно дає уроки португальської мови та культури у приміщенні Української греко–католицької церкви неподалік площі Чилі в Лісабоні, допомагає українцям шукати роботу і виконує роль захисниці та хрещеної мами всієї української громади Португалії.

Розповідає Португалії про геноцид українського народу

Українське серце від Людмили успадкувала й дочка. Викладаючи історію мистецтва та португальської і бразильської культури в Університеті Лісабона, Аліне організувала спецкурс історії та культури України. А починаючи з 2005 року, активно долучилася до поширення в Португалії, де раніше про це нічого не знали, інформації про Голодомор 1932—33 років. У 2006–му, з допомогою Асоціації українців Португалії та посольства України, Аліне Галлаш–Халл організувала в приміщенні філологічного факультету Лісабонського університету експозицію, присвячену Голодомору.

Як депутат Муніципальної асамблеї Лісабона Аліне пропонує внести питання про визнання Голодомору актом ­геноциду українського народу на розгляд столичного «парламенту». Деякі португальські міста таке рішення вже ухвалили, але в Лісабоні боротьба обіцяє бути нелегкою. Адже комуністи та Лівий блок (неотроцькісти), швидше за все, голосуватимуть проти, а позиція соціалістів може несподівано змінитися — в залежності від політичної та економічної ситуації у країні та Європі.

Дмитро ЯЦЮК

ВИХІД У СВІТ

У 1988 році у готелі «Рітц» відбувся бал дебютантів Лісабона, на якому Аліне Галлаш–Халл представляла Асоціацію австрійців Португалії. Вальс у виконанні вродливої дівчини привів у захват голову муніціпалітету Відня, й Аліне запросили на бал дебютантів до австрійської столиці — міста, де народилася її мати і де працював улюблений композитор Моцарт. Свою магістерську роботу Аліне згодом присвятила єгипетським елементам опери Моцарта «Чарівна флейта». А ще пізніше стала одним зі співавторів словника Давнього Єгипту — першого такого видання в країні.