chrome firefox opera safari iexplorer

Львів'янин має найбільшу в Україні колекцію музичних інструментів народів світу

07 липня 2017 о 17:59

Любомир Кушлик не просто колекціонує і науково досліджує музичні інструменти, він ще й грає на кожному із них, видобуває автентичний звук, як і тисячоліття тому.

За 20 років музикознавець зібрав уже тисячу експонатів. На виставку приніс лише половину, пише Zaxid.net.

«Коли я привіз сюди експонати, розкладав чемодани, то всі ахнули, кажуть: та то все не влізе», ― сміється колекціонер. ― У мене дуже багато бандур, скрипок різної роботи, є фабричні, але для мене найдорожча ― крива і горбата скрипка майстра з села. Так, як дядько зробив в Кам'янко-Бузькому районі, так і є».

Колекція безперервно розростається, бо пан Любомир їздить в експедиції.

«Я збираю їх де тільки можу: їжджу на села, на фестивалі, пристаю до людей на базарах, в автобусах їду, місцевих розпитую десь в Карпатах, в Буковині», ― розповідає музикознавець.

Особлива колекція й тим, що Любомир Кушлик збирає і побутові речі, які на перший погляд, не мають жодного стосунку до музики, але із яких народ видобував звуки і вважав оберегом. До прикладу, підкова чи маглівниця.

«На маглівницях грали, бо це предмет, що очищає і тому грали перед весіллям для очищення», ― пояснює пан Любомир.

Колекціонує й екзотику ― народні інструменти, скажімо, австралійських, африканських аборигенів, тихоокеанських полінезійців.

Втім, свою збірку лише час від часу показує на виставках, а постійного музею народних інструментів досі нема.

«Соромно зізнатися, що такий співочий й інструментальний український народ, який має дуже багато інструментів, де жива музична культура, не має повноцінного музею інструментів в усій Україні», ― каже Любомир Кушлик.

Виставка у Львівському музеї народної архітектури і побуту триватиме до серпня.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути