chrome firefox opera safari iexplorer

У Харкові встановили пам'ятник Гулаку-Артемовському

23 листопада 2017 о 13:56

Вшанувати пам’ять засновника української сатири і балади Петра Гулака-Артемовського в ХНУ вирішили невипадково.

Майбутній класик, який народився на Черкащині, в родині священика, приїхав до Харкова у 27-річному віці й назавжди лишився на Слобожанщині.

Спочатку він був вільним слухачем, а потім у різні роки обіймав тут посади ординарного професора історії та географії, декана словесного відділення, а з 1841 року до самісінького виходу у відставку очолював навчальний заклад у статусі ректора.

Нагадаємо, як письменник Петро Гулак-Артемовський ввів в українську літературу жанр романтичної балади.

Його найкращі твори українською мовою, починаючи зі знаменитих байок, написані у дусі естетики просвітницького реалізму.

Аби встановити пам’ятник видатному колезі, вчена рада ХНУ у січні оголосила збір коштів. Солідну суму пожертвували небайдужі земляки. Решту додав президент харківської бізнесової групи DCH Олександр Ярославський. Над бронзовим постаментом протягом року працював скульптор Олександр Рідний.

 glavnoe.ua

«Цей пам’ятник встановлено на алеї міського саду ім. Шевченка, яка починається пам’ятником Великому Кобзареві роботи Манізера, — сказав на відкритті майстер. — Для мене це важливий зв’язок. Він збiгається з головною для мене темою — історії України».

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути

Новини Дивитися всі