chrome firefox opera safari iexplorer

18 червня 1681 року народився Феофан Прокопович

18 червня 2019 о 07:11
youtube.com

Феофан Прокопович був потужною особистістю. А водночас – вельми неоднозначною, суперечливою. Одні називали його великим реформатором часів Петра І, інші – зрадником українських інтересів. Скажімо, у виданій 1937р. в Парижі збірці «Шляхи руського богослов’я» (в оригіналі – «Пути русского богословия») історик церкви, протоієрей Георгій Флоровський присвячує Прокоповичу такі рядки: «Прокопович був чоловіком моторошним…Це був типовий найманець і авантюрист, — таких вчених найманців тоді багато було на Заході…Він пише завжди точно проданим пером...Однак  Петру особисто Феофан був вірний і відданий майже без лестощів, і в Реформу вклався весь із захопленням…»   

   Феофан (Теофан, у миру — Єлеазар) Прокопович  народився у Києві, в сім’ї крамаря. Дуже рано втратив батьків. Ріс у родині опікуна – материного рідного брата Феофана Прокоповича, професора, ректора Києво-Могилянського колегіуму, намісника київського Братського Богоявленського монастиря.  При монастирі Єлеазар отримав початкову освіту, потім вступив до Києво-Могилянського колегіуму, де був одним з кращих учнів.  По смерті дядька юнаком заопікувався митрополит  Варлаам (Ясинський). 

1698р. Єлеазар закінчив Києво-Могилянський колегіум та вступив до Володимир-Волинського уніатського колегіуму. Мешкав у Василіянському монастирі, прийняв  унію та став ченцем під ім’ям Єлисей.

Невдовзі його переводять до Римської католицької академії св. Афанасія, де готували  богословів для поширення католицтва на східних теренах.  У Римі Прокопович отримує доступ до Ватиканської книгозбірні, де вивчає не лише засади католицтва, а й латинську та грецьку філософію, твори Т.Кампанелли, М.Коперника, Д.Бруно, Г.Галілея. На обдарованого молодого ченця звернув увагу папа Климент    XI і запропонував залишитися в Римі. Однак Прокопович волів повернутися до  Києва.

1704р. він зрікся католицтва і знову навернувся у православ'я, постригся в ченці під ім’ям Феофан. У 1705р.  почав викладати в Києво-Могилянській академії: поетику, риторику, філософію, богослов'я. Того ж року написав трагікомедію «Володимир», яку присвятив гетьману Іванові Мазепі.

1707 р. Прокопович стає префектом Києво-Могилянської академії.

1711р. на всебічно освіченого  Феофана Прокоповича звернув увагу цар Московії Петро І. Прокопович  отримує посаду ректора Києво-Могилянської академії та звання професора богослов’я. Водночас стає ігуменом Братського Богоявленського монастиря.

 Цар Петро  заповзявся будувати імперію, а позаяк з-поміж московитів інтелігенція, та й просто освічені люди, були великою рідкістю, – 1716р. він запросив  Ф.Прокоповича до Петербурга. (Слід сказати, що Петро І своїм велінням забрав до Московії практично всіх українських вчених, які отримали потужну освіту в західноєвропейських університетах: С.Полоцького,  С.Яворського, Є.Славинецького та багатьох інших. Практика «крадіжки мізків» з України, започаткована  царем Петром, збереглася на кілька століть.)

Феофана Прокоповича призначають єпископом псковським і нарвським, він стає одним із найбільш наближених  до царського двору. На замовлення царя пише книги: «Коротка книга для навчання отроків», «Апостольська географія», «Духовний регламент».

1725 р. Феофана Прокоповича призначено новгородським архієпископом та членом синоду, тобто главою Російської православної церкви.

19 вересня 1736 р. в Новгороді Ф.Прокопович помер.

Феофан Прокопович  кардинально вплинув на всю російську історію. Блискучий проповідник; церковний та світський публіцист і поет (вважається, що саме Ф.Прокопович, разом з білорусом С.Полоцьким та молдованином А.Кантемиром, стали засновниками російської поезії);  видатний історик, із чиєї школи вийшов В.Татіщев;  правник і філософ; непримиренний борець із невіглаством та забобонами — таким постає Прокопович у спогадах багатьох  сучасників.

А водночас – людина, якій належать ідеологічні кліше, котрі лягли в основу  офіційної  імперської  концепції, що нею російські історики та політики послуговуються донині. Зокрема – щодо «триєдиного російського народу». Також  саме Прокопович, запозичивши з грецької мови назву «Ρωσία», яка свого часу застосовувалася щодо Київської Руси, запропонував  для «об’єднаної» з Україною землі московитів назву «Російська імперія»…

Олена Бондаренко, 

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

6 червня

Інші дати
Вознесіння Господнє (у християн східного обряду)
Свято Вознесіння Господнього належить до числа дванадцяти найбільших свят у церковному році і безпосередньо пов'язане із святом Воскресіння Ісуса Христа. Відзначається воно на сороковий день після Великодня.
Розгорнути
Євген Вульф
1885 – український та російський учений-ботанік, біогеограф, флорист. Автор гербарію кримської флори, організатор Ботанічного музею, склав першу ботаніко-географічну карту цього регіону
Розгорнути
Народився Михайло Микиша
(1885, м.Миргород, Полтавська область - 1971) – український оперний та камерний співак, педагог.
 
Розгорнути
Народився Осип Дерибас (Дон Хосе де Рибас)
(1749, м. Неаполь, Італія  - 1800) – російський адмірал іспанського походження, засновник одеського порту та м. Одеси.
 
Розгорнути
Народився Ігор Сікорський
(1889, м. Київ — 1972) – український інженер, авіаконструктор, один з піонерів авіа будівництва, «батько» світового вертольотобудування. Створив літаки «Гранд», «Русский витязь», «Илья Муромец», які поклали початок багатомоторній авіації. На літаках Сікорського були вперше здійснені рейси через Атлантичний та Тихий океани.
«Сікорський – людина, яка втілила мрію Леонардо да Вінчі» (Михайло Згуровський)
Розгорнути
1768 – Максим Залізняк та Іван Ґонта підняли повстання гайдамаків проти поляків (початок Коліївщини)
Колії́вщина — селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі. Очолив це повстання виходець із запорозької бідноти Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став Іван Гонта. Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху.
Сини мої, гайдамаки! Свiт широкий, воля, - Iдiть, сини, погуляйте, Пошукайте долi. Сини мої невеликi, Нерозумнi дiти, Хто вас щиро без матерi Привiтає в свiтi? Сини мої! орли мої! Летiть в Україну, - Хоч i лихо зустрiнеться, Так не на чужинi. (Тарас Шевченко)
Розгорнути