chrome firefox opera safari iexplorer

8 жовтня 1885 року народився поет Володимир Свідзінський

08 жовтня 2019 о 06:10
litakcent.com

І цей листочок,
Як я, – єдиний:
Не був ніколи
І знов не прийде,
Дитя і плеканець
Одної весни.

В.Свідзінський

Фантастично красивий – саме таким шанувальники і шанувальниці поетичної творчості, мабуть, переважно уявляють поетів. Трепетно-романтичний, а водночас – пристрасний у творчості, уважний і прискіпливий у науці…

Володимир Свідзинський народився у с. Маянів  на Вінничині, в родині о.Євтимія (Юхима) та їмості Наталі (з дому Стопакевич). Був другою дитиною з чотирьох.

Батьки бачили сина священиком. Тож закінчив Тиврівське духовне училище і вступив до духовної семінарії в  Кам'янці-Подільському, котру не закінчив, бо о.Євтимій отримав парафію в Лянцкоруні, й родина переїхала туди.  

1906р. Володимир вступив до Київських вищих комерційних курсів, які 1908р. були реорганізовані у комерційний інститут.

Перший вірш В.Свідзинського — «Давно, давно тебе я жду…» — побачив світ 1912р. в журналі «Українська хата».

У червні-вересні 1913р. за дорученням Подільської земської управи обстежував ткацький промисел, зібрав інформацію про 1607 господарств, де займалися ткацтвом. Нарис Свідзінського увійшов до книги «Кустарні промисли Подільської губернії».   

У березні 1915р. оселився в Житомирі, працював у Волинській контрольній палаті. Рівно за рік був мобілізований, служив на галицьких теренах. У березні 1918-го Свідзінського, за його клопотанням, відрядили з армії  за місцем попередньої роботи, але до Житомира він не доїхав.  Опинився у Кам'янці-Подільському, працював  редактором у видавничому відділі Подільської народної управи.

У січні 1919р. В.Свідзінський звернувся до керівництва Кам'янець-Подільського державного українського університету з проханням зарахувати його вільним слухачем історико-філологічного факультету. Тоді тут навчалися Ю. Липа, Людмила Старицька-Черняхівська, двоє молодших Володимирових братів. Викладали І.Огієнко, М.Драй-Хмара, інші знані літератори.

В листопаді 1920р. у Кам'янці-Подільському встановилася більшовицька  влада. В.Свідзінського взяли редактором у видавничий відділ народної освіти.  За рік перейшов на роботу архіваріусом до університету, від липня 1923-го  завідував архівом повітового комітету охорони пам'яток старовини, мистецтва та природи. 

Друкувався у журналі «Освіта» — з віршами  та статтями.

Познайомився з учителькою Зінаїдою Сулковською, з якою взяв шлюб. Народилася донька Мирослава.

1922р. вийшла друком перша поетична збірка Володимира Свідзінського  «Ліричні поезії».  

 У жовтні 1925р. переїхав до Харкова, працював літредактором у місячнику «Червоний шлях», у  газеті політуправління Українського військового округу «Червона армія», Техвидаві.  Надрукував у Техвидаві другу збірку віршів — «Вересень». Багато перекладав — з іспанської, французької, польської, грузинської, вірменської, білоруської… Також сучасною українською мовою підготував версію «Слова про Ігорів похід» — перший повний поетичний поетичний виклад українською геніального твору.

Тим часом родинні справи В.Свідзинського зіпсувалися: дружина з дочкою переїхала до Вінниці.

Неприхильно зустріла критика збірку «Весресень», посипалися звинувачення у «фаталізмі», відсутності радянського оптимізму та більшовицького реалізму. Друкувати поета перестали. В рукописному вигляді лишилися його ліричні твори, балади, казки…

Восени 1941-го, коли німецькі війська просувалися до Харкова, НКВДисти почали хапати українських інтелігентів. Володимира Свідзинського заарештували  27 вересня, звинуватили в «антирадянській агітації». Конвоювали на Схід. Коли німці почали наступати на п’яти, конвоїри  загнали арештованих до покинутої кошари, замкнули двері й підпалили. 

Рукописи згоріли разом зі своїм автором. Зберігся лише рукопис збірки «Медобір» — 96 віршів. Його вивіз за кордон один з Володимирових  друзів,  поет Олекса Веретенченко. Він і видав 1975р.в Мюнхені  збірку  з авторською назвою — «Медобір»…   

Вже у незалежній Україні 2004р. з’явилося видання Володимира Свідзінського «Твори: у двох томах».  

2000р. журнал «Київ», видавництво «Дніпро» та Ліга українських меценатів заснували Літературну премію імені Володимира Свідзінського.

У липні 2016-го у Харкові було відкрито меморіальну дошку  поетові — на будинку обласної письменницької організації. 

А наостанку – цей вірш Володимира Свідзінського. Нехай він прилине до вашого серця — сповнений свіжих кольорів і звуків, чистоти і ніжності:

 

*   *   *

Ударив  дощ,  заколихав

Полудня  спокій  величавий,

З  квітучого  горошку  галяв

Стовпи  метеликів  підняв.

Де  ж  ти?  Твоєї  пісні  звук

Линувши  потопила  злива.

Дивлюсь:  з  затуманілих  лук

Біжиш  задумана,  щаслива.

Нема  ні  неба,  ні  землі.

Блищать  натягнені  вервечки.

Ти  в  легкій  сукні,  як  яєчко,

Між  них  білієш  оддалі.

Добігла  -  проливень  затитх.

Тепер  цілуючи  вдихаю

З  плечей  оббризканих  твоїх

Тепло  і  запах  неба  маю.

Олена Бондаренко,

 Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

15 жовтня

Інші дати
Народився Дмитро Луценко
(1921, с.Березова Рудка, Полтавська область – 1989) – український поет. Автор текстів низки відомих пісень ("Києве мій", "Фронтовики", "Сивина", "Не шуми калинонько", "Мамина вишня", Осіннє золото").
Грає море зелене, Тихий день догора. Дорогими для мене Стали схили Дніпра, Де колишуться віти Закоханих мрій... Як тебе не любити, Києве мій! (Дмитро Луценко)
Розгорнути