4 травня 1885 року народився великий піаніст Лео Сирота

hmv.co.jp

У містечку Кам’янці-Подільському, в багатодітній єврейській родині власника маленької галантерейної крамнички Гершона Григоровича народився синок Лейба, якому судилося стати геніальним музикантом Лео Сиротою.

Сталося так, що кімнатку в будинку Григоровичів винаймав піаніст М.Вінклер, який напівжартома показав хлопчикові, на які клавіші натискати. Лейба сприйняв це зовсім серйозно і у 5 років почав вчитися гри на фортепіано. 9-річним вже давав концерти. На вундеркінда звернув увагу Ігнацій Ян Падеревський – відомий піаніст і композитор, майбутній прем’єр-міністр Польщі. Запропонував навчатися у нього. Однак батьки хлопчика вирішили, що він замалий, аби перебувати так далеко від родини. І віддали до Київської консерваторії, де він навчався у відомого музиканта і педагога Г.Ходоровського.

В 11 років Лео давав уроки фортепіано значно старшим за себе учням. Їздив у концертні турне. Вочевидь, тоді ж з’явився псевдонім «Лео Сирота» — за прізвищем Гершона Сироти, кантора, якого називали «єврейським Карузо». Одного разу Лео супроводжував у гастролях М.Шаляпіна. В 14 років Сирота став… головним концертмейстером Київської опери.

Потім було навчання у Санкт-Петербурзі. Директор консерваторії О.Глазунов порадив юнакові вдосконалювати майстерність у Ферруччо Бузоні – піаніста, диригента і педагога, якого називали «гігантом світового піанізму» — і надав свою рекомендацію.

1904р. Л.Сирота вирушив до Відня. Втім рекомендацію приховав і з чотирьох відомих викладачів, які зголосилися його вчити, сам обрав Бузоні. Лео сполучав навчання в консерваторії й університеті – на правничому та філософському факультетах. Коли мав трохи вільного часу, допомагав дирижерові Я.Горенштейну під час репетицій. 1920р. одружився з його сестрою Августиною.

Дебютом Лео Сироти-піаніста у Відні стало спільне з Ф.Бузоні виконання сонати А.Моцарта для двох фортепіано. Це був справжній тріумф: публіка викликала Сироту на сцену 16 разів! Потім відбулися великі гастролі країнами Західної Європи з оркестром С.Кусевицького – й теж із величезним успіхом.

1921—1924р.р. Лео Сирота веде майстер-класи у Львівській консерваторії.

25 жовтня 1923р. у Відні у Лео та Августини народилася донька Беата.

1928р. провідний японський композитор К.Ямада запросив Лео Сироту на гастролі до своєї країни. Виступи в Японії тривали рік. 1928р. Сироті запропонували очолити відділення фортепіано Імператорської академії Уено в Токіо. Родина майже 18 років мешкала в Японії, де Лео став видатним музичним педагогом, виступав з сольними концертами.

1939р. донька Л.Сироти вирушила на навчання до США. Через два роки подружжя навідало її й отримало пропозицію залишитися у Штатах, оскільки було зрозуміло, що Японія вступить у війну на боці нацистської Німеччини. «В консерваторії на мене чекають учні. Я повинен до них повернутися», — відповів тоді музикант. Однак уже в грудні 1941-го, напавши на Перл-Харбор, Японія вступила у війну, а невдовзі міністерство закордонних справ гітлерівської Німечччини письмово зауважило своїм новим союзникам, що присутність євреїв у культурному житті Японії є неприпустимою. Л.Сироту звільнили з консерваторії й фактично взяли під домашній арешт, оселивши у хатині на околиці гірського села. Місцевим мешканцям було заборонено підтримувати будь-які стосунки з професором та його дружиною. Подружжя не померло з голоду лише завдяки учням Сироти, що таємно привозили їжу, воду, дрова.

По війні Лео Сирота повернувся до Токіо й виявив, що його будинок згорів під час бомбардувань. Наприкінці 1945р. Беата приїхала по батьків і побачила їх виснаженими фізично і спустошеними морально…

Слід сказати, що не тільки батько, а й донька вписала свої рядки в історію Японії. Беата, прагнучи знайти батьків, влаштувалася перекладачкою в місії генерала Д.Макартура, головнокомандувача військами США у переможеній Японії. Відомо, що місія займалася підготовкою повоєнних реформ у Японії, в тому числі – розробкою нової конституції Японської імперії. 22-річна Беата була єдиною жінкою, яка писала текст цього документа (японською ж бо володіла блискуче!) та брала участь у його обговоренні. До речі, за її наполяганням до тексту були внесені норми про рівність жінок і чоловіків; право жінки вільно обирати чоловіка і брати розлучення.

Японська повоєнна влада офіційно вибачилася перед Лео Сиротою і запропонувала йому повернутися до викладання та концертної діяльності. Однак піаніст відкинув пропозицію. 1946р. він переїхав до США, де влаштувався на роботу в Інститут музики у Сент-Луїсі.

Здавалося би, Лео Сирота назавжди розлучився з країною, яку так палко любив і яка так жорстоко його образила. Проте за рік до своєї смерті піаніст відвідав Японію. Це були гастролі, де після кожного концерта не вщухали овації, лунали захоплені вигуки, а на очах численних шанувальників та учнів бриніли сльози.

Помер Лео Сирота 25 лютого 1965р... Його музична кар’єра тривала понад 70 років, а репертуар складався з усіх творів А.Моцарта, всіх сонат Л.Бетховена, переважної більшості творів Ф.Ліста, Р.Шумана, С.Прокоф’єва, І.Стравинського, Ф.Бузоні та композиторів-сучасників видатного піаніста.

25 травня 2008р., на відкритті VII Київського міжнародного фестивалю документальних фільмів «Кінолітопис», відбулася світова прем’єра фільму «Сім’я Лео Сироти і XX століття», створеного японськими кінематографістами.

В Країні Сонця, що сходить, Л.Сирота залишився головною постаттю національної фортепіанної школи.

Нам іще належить повернути до своїх культурних надбань творчість піаніста-віртуоза, який народився в Україні й присвятив їй частину свого життя.