chrome firefox opera safari iexplorer

28 листопада 1890 року народилася Зінаїда Тулуб — авторка роману «Людолови»

28 листопада 2020 о 13:15
povaha.org.ua

У Ярославській в’язниці  давали
прогулянку на 15 хвилин. Кілька кроків крихітним закапелком, оточеним звідусіль
тюремними мурами, у один бік, кілька – у протилежний. Кватирку в «одиночці»
прочиняли на 10 хвилин: декілька хапливих вдихів-видихів — і знову густа,
непроникна задуха, від якої в людини 
в’яне тіло і згасають усі почуття. Звідси засуджена Тулуб З.П. писала
листи до начальника тюрми. Не про поліпшення умов тримання, а щоб передали 50 рублів
для кота Лірика, бо він без м’яса не проживе… 

Зінаїда Павлівна Тулуб народилася в сім’ї відомого правника і поета. Мати
майбутньої письменниці, Єлизавета Василівна, досконало володіла французькою,
час від часу друкувала  у пресі цілком
пристойні переклади. Дідусь Олександр був учителем у 2-й київській гімназії,
входив до Кирило-Мефодіївського
братства.   

В гостинному домі Тулубів не раз бували Олександр Купрін,
Іван Бунін. З остапнній Зінаїдиного батька пов’язувала дружба, а дівчина, подейкували,
була таємно закохана в письменника,на 20 років за неї старшого.    

1913 р.
Зінаїда закінчила жіночу
гімназію й історико-філологічний
факультет Київських Вищих жіночих курсів. Захистила дисертацію на тему: «Взгляды Н. В. Гоголя на проблемы
искусства в свете западноевропейских и русских философских теорий первой
половины XIX века»; отримала запрошення працювати у
Свято-Володимирському університеті, готуючись до професури. 

Вірші писала російською, друкувалась у  «Киевских вестях», журналах «Киевская мысль», «Вестник Европы». 

Українська Революція підхопила  молоду літераторку на свої могутні крила і
розбудила усвідомлення: вона – українка. 

У тяжкі
20-і роки Зінаїда заробляє на прожиття лекціями для військових, веде літературну
секцію в Київському фотокомітеті, навіть працює в міському бюджетному відділі. 

1934 р.
починається робота над Книгою цілого  її
життя – історичним романом «Людолови». Головна героїня — Роксолана (Настя Лісовська). Власне, З.Тулуб першою створила
оповідь-легенду  про Султан-Хуррем.
Численні твори про неї (а їх понад 50) з’являться пізніше…  

Перша книга  епопеї
мала шалений успіх. На початку 1937-го вийшов друком другий том «Людоловів». Українці
читали й перечитували роман, передавали з рук до рук. Настя-Роксолана, яскрава,
потужна особистість, яка в боротьбі з надзвичайно складними життєвими обставинами
вийшла переможницею, —   могутньою
володаркою Високої Порти, — для багатьох людей стала прикладом незламності
духу. Роман взяв участь у Всесвітній виставці в Парижі. Письменниця мала
отримати нагороду. Але натомість авторка твору про героїчну українську
минувшину, котрий до того ж дивом з’явився у жахливий 1937-й, потрапила до
шерегу «ворогів радянської влади».

У травні 1937р. 46-річна Зінаїда, інтелектуалка зі
знанням семи мов, красуня з витонченими манерами, зважилася на заміжжя. І Доля
подарувала їй подружнє щастя. Цілий місяць…

4 липня Зінаїду Тулуб заарештували. Звинуватили у «активній
участі в   «контрреволюційній організації «Виборчий
центр», яка займалася підривною діяльністю  перед наступними виборами до Рад». Як і багато
інших подібних, цю організацію вигадали в ГПУ. 

Згодом З.П.Тулуб згадуватиме:«Слідчий (Борис Хват,той
самий,що довів до смерті академіка М.Вавилова, — Ред.) сипав брутальною
лайкою та погрозами побоїв.
Допити тривали дві-три доби
безперервно, без сну, майже без їжі. Маючи хворе серце, я майже непритомніла
(…), у мене почалися галюцинації
Думка про самогубство стала невідворотною, як єдиний порятунок від подальших
допитів, та засобів покінчити з собою не було. А слідчий Хват почав
застосовувати до мене гіпноз, наказуючи мені писати, що я в усьому зізнаюся.
Писав він при мені й ордери на арешт чоловіка та всіх моїх родичів…»
  

Громадянку Тулуб З.П. засудили до 10 років тюрми із
конфіскацією всього належного їй майна та поразкою в політичних правах на 5 років.

Після «одиночки» в нестерпній Ярославській тюрмі 1939 р.
Зінаїду Тулуб етапували на Колиму.   А 1950-го
їй оголосили новий вирок: «…за  належність до антирадянської
есеро-меншовицької організації зіслати на поселення до Кокчетавської області  Казахської РСР»…  

У липні 1954р. письменниця звернулася до Голови
Президії Верховної Ради СРСР К.Ворошилова: «…Я прошу не перегляду справи, а індивідуальної амністії,
права повернутися в рідний Київ, знову працювати на любимій ниві. Жити мені
залишилося недовго… Невже ж на порозі смерті потрібний цей мій відрив від
життя, ця ганьба, така незаслужена і безмежна?!
»…

Її волання в радянській пустелі залишилося без відповіді.  

Аж у 1956=му — як грім серед ясного неба: реабілітація. Військова
колегія Верховного Суду СРСР ухвалила: «Вирок
Військової колегії Верховного Суду СРСР від 5 вересня 1937 року і постанову
Особливої наради при МДБ СРСР від 10 лютого 1950 року щодо Тулуб Зінаїди
Павлівни скасувати за нововиявленими обставинами і справу про неї припинити «за
відсутністю складу злочину».

Позаду – 20 років неймовірних душевних і тілесних мук. 20
років, вирваних із людського буття. Попереду – життя на волі. Цілих 8 років…

 Попри
хвороби,письменниця намагалася працювати – затято, ніби надолужуючи втрачені
для творчості кращі роки, ніби передбачаючи 
своє нетривке перебування у цьому світі. Написала роман про Тараса
Шевченка – «В степу безкраїм за Уралом». Роботу над автобіграфічною книгою «Моє
життя» завершити  не встигла.

У часи «відлиги» роман «Людолови» знову читали й
перечитували. Він укотре нагадував, що боротьба за своє, українське, ніколи не
буває марною.  

Нині, навпевне, нам так само варто його перечитати.

  Олена Бондаренко,

Громадський рух
Миколи Томенка «Рідна країна»

28 вересня

Інші дати
28 вересня відзначають:
  • Всесвітній день боротьби зі сказом.
Розгорнути
Дмитро Яблонський
1921 – український архітектор. Сприяв відродженню сакрального напрямку в сучасному будівництві України. У 1990–1991 рр. звів перший після тривалої перерви православний храм у Києві (церкву Входу Господнього до Єрусалима в Дарниці).
Розгорнути
Народився Василь Сухомлинський
(1918 – 1970), український педагог, публіцист, письменник, поет.
«Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо».
Розгорнути