21 травня — Міжнародний день чаю: як чаювали в Україні

21 травня відзначають Міжнародний день чаю. В Україні впродовж багатьох років люди пили трав’яні настої, відвари або узвари із сухофруктів, сушених трав, гілок фруктових дерев або ягід. Традиційний нині чай завезли з Китаю до України в XVII ст. Через Київ та територію України чай потрапляв до Європи.

Спочатку в аристократичних колах його використовували як модні ліки, і тільки з кінця ХVІІІ ст. стали пити як освіжаючий та тонізуючий напій.

У середині галантного століття стають модними чайні сервізи. З’являється особливий різновид коштовних чайних та кавових художньо декорованих сервізів – так звані камерні. Будь-який сервіз для чаю розміщували на таці. Якщо чаювання відбувалося наодинці, то господарю подавали сервіз «егоїст» (від фр. Egoist) або «Солітері» (від фр. Solitaire – самотній, окремий), який був розрахований тільки на одну особу. Він міг складатися навіть з двох предметів – чашки і невеликого блюдечка-підставки.

Сервізи мали продемонструвати багатство і розкіш господаря. Їх зберігали у спеціальних шафах-вітринах як частину інтер’єру або на спеціальних чайних столиках, і передавали у спадок. Такі сервізи поряд із чітко вираженою функціональністю, нерідко грали роль дорогих і зворушливих подарунків. Водночас вони демонстрували тонкий смак і респектабельність їхніх власників.

У ХІХ ст. чай став загальновживаним повсякденним напоєм. Військовий історик, засновник історико-мистецької колекції «Музей України» Павло Потоцький (1857–1938) писав у спогадах, що ранок у його родині починався саме з чаю чи кави, які разом з білим хлібом, маслом, коржиками, молоком подавали о 10-й ранку. Вдруге чай пили о 6-й вечора, і чаювання вже супроводжували сир, кисле молоко, сметана, різне домашнє печиво.

Картина Олексія Волоскова (1822–1882) «За чайним столом». 1851 р. На картині зображено «Чайну кімнату» родини Григорія Тарновського (1788–1853) у Качанівці

У зібранні Музею національної історії України зберігаються предмети з оригінального порцелянового чайного сервізу «Егоїст», який виконаний у стилі повторне рококо наприкінці 1840-х років. Із сервізу збереглися: таця, чайник, цукорниця, молочник. У невеликих за розміром предметах майстер знайшов бездоганне поєднання форми і декору. Привертає увагу зелене тло з квітковими гірляндами. Кожний предмет оздоблений ракайльним резервом, який заповнений батальними сценами із військових походів Наполеона І».

*Сервіз виготовлено на Сумщині у ХІХ ст.* на порцеляновій фарбриці місцевого поміщика в селі Волокитиному. Всю продукцію виробляли місцеві селяни й кріпаки, і навіть розписували її під наглядом головного оформлювача – француза Франсуа Дарта.

Незважаючи на наївний, трохи примітивний поліхромний розпис, одну мініатюру вдалося ідентифікувати. На молочнику зображено фрагмент з картини П’єра-Нарсиса Герена «Бонапарт вибачає повстанців в Каїрі» (1798). Ошатність та вишуканість підкреслює блиск позолоти на кожному предметі. Всі предмети можна розмістити на таці. Такий сервіз могли демонструвати на невеликих «експозиційних» столиках як кімнатний декор. Виготовлений на порцеляновій фабриці в селі Волокитиному (нині – Сумської області), сервіз «Егоїст» з колекції музею належить до презентаційних коштовних камерних чайних виробів, які є унікальним предметами українського порцелянового виробництва ХІХ ст.