Друг і перший біограф Шевченка Михайло Чалий

«У житті таких людей, як Шевченко, не тільки місцям, але й дням треба надавати ваги», – вважав перший біограф Тараса Шевченка Михайло Чалий.

Михайло Чалий народився 24 вересня 1816 р. у Новгороді-Сіверському на Чернігівщині у давній козацькій родині. “Природа виховала мене, зберігши в душі моїй невинність, простоту і вразливість від зла і грубості, що кругом оточувала”, – читаємо у Чалого. І вже природні якості поглибила, відшліфувала родина. Виховували хлопчика батьки, збіднілі міщани та столітній дід, який добре пам’ятав минуле. Оповідання діда будили в душі Михайла любов до української старовини, пробуджували національну гордість.

Його гімназійним другом був Костя Ушинський, відомим пізніше педагогом. Директором закладу був Ілля Тимківський, високоосвічена людина (доктор Гетінгенського та Харківського університетів), рідний дядько Михайла Максимовича.

Михайло закінчив гімназію у 1840 році, вступив до Київського університету (словесне відділення, казенним коштом). Першокурсник мав щастя купити «Кобзар» Т. Шевченка і захопився творчістю Тараса Григоровича, історією його життя. У 1844 р. він закінчив університет і почалася тридцятирічна педагогічна діяльність Михайла Чалого.

«Пам'ять про народного поета має бути для нас святинею», — йшлося в передмові першої біографії Кобзаря авторства Михайла Корнійовича Чалого. Колаж uain.press

Упродовж восьми років він викладав словесність у Немирівській гімназії, де познайомився і потоваришував із викладачем малювання Іваном Сошенком, він якого немало дізнався про Тараса Шевченка, почав дослідження їхнього листування. Кожного літа Чалий відвідував місця, пов’язані з іменем Шевченка. Протягом життя він обійшов усі місця, де бував Кобзар, відвідав Хортицю та Олександрівськ.

З 1852 р. Михайло Чалий почав працювати у Другій київській гімназії: спочатку вчителем словесності, потім – інспектором гімназії, згодом за відсутності директора, виконував обов’язки керівника гімназії. Він запросив до Києва і надав місце учителя Івану Сошенкові.

У Києві на квартирі Сошенка відбулося знайомство Чалого з Тарасом Шевченком, про що Михайло Корнійович згадував так: «Це було в Успенський піст, друзів я застав за сніданком, який у зв’язку з постом був доволі скудним… Висока довга пляшка з горілкою та по половині солоного платаного судака, яким вони ласували без допомоги ножа».

У Києві у 1859 р. на вул. Гоголівській, 9 Чалий купив власний будинок, у якому мешкав до 1907 р. У цьому ж будинку під час останнього приїзду до Києва 1859 року бував і Тарас Шевченко.

Чалий – співорганізатор похорону Т. Шевченка в Україні, він промовляв над домовиною в Києві під час перевезення тіла до Канева.

Михайло Чалий працював директором гімназії в Білій Церкві; директором ліцею князя Безбородька в Ніжині; організатором недільних шкіл у Києві.

У 1875 р. покинув службу і назавжди оселився у Києві, віддався своєму улюбленому заняттю – літературі, упорядкуванню автобіографічних спогадів про Тараса Шевченка, Костянтина Ушинського.

У 1882 р. Чалий випустив книгу «Жизнь и произведения Тараса Шевченко», що здобула йому широку відомість в українських колах. Ця книга довго вважалася найкращою біографією Кобзаря. Цікавою є розвідка про відвідини Шевченком цукрового заводу Симиренків. До останніх днів енергійний, рішучий 90-літній Михайло Корнійович продовжував друкуватися, охоче розповідав про Шевченка. Він «ніколи не виставлявся зі своїми переконаннями», називаючи себе «стихійним органічним українцем».