chrome firefox opera safari iexplorer

7 травня 1840р. народився Петро Чайковський – композитор  з українським корінням

07 травня 2019 о 11:06

 

Всі радянські, а за ними і російські джерела одностайно стверджують: «П.І.Чайковський – великий російський композитор».

Насправді ж Чайковський був не лише українцем, а ще й походив зі старовинного козацького роду.

Дід майбуткього композитора, Петро Федорович Чайка, уродженець села Миколаївки Полтавського полку, навчався у Києво-Могилянській академії. Тоді його козацьке прізвище і переінакшили на «Чайковського».

Брав участь Петро Федорович у російсько-турецькій війні, служив полковим лікарем, отримав дворянське звання, був приписаний до дворянства Казанської губернії та призначений городничим (начальником поліції) у В’ятську губернію.

Батько, Ілля Чайковський, талановитий геолог,  працював у департаменті гірничих та соляних справ, викладав у Гірничому корпусі, а коли тоаплявся вільний час — вельми вправно грав на флейті. Пішов у відставку з посади гірничого начальника Камсько-Воткінського заводу в чині генерал-майора.

Мати, Олександра Андріївна (в дівоцтві Ассієр, онука французького скульптора М.- В.Ассьє)  мала тонкий музичний слух і пречудовий голос, виконувала романси, грала на фортеп’яно та арфі.

Петро Чайковський народився в селищі при Камсько-Воткінському заводі (нині місто Воткінськ) В’ятської губернії, був другим із шести дітей.

Хлопчик навчався грі на фортеп’яно мало не з часу, відколи почав ходити. Для виховання дітей була запрошена з Петербурга француженка Фанні Дюрбах, яка стала практично членом родини. Завдяки мамі та мадемуазель Дюрбах діти вільно володіли французькою, а Петро в юності ще й писав вірші.

Коли  юнакові виповнилося 14 років, мама померла від холери. Хлопець узяв на себе опікування молодшими дітьми.

1859р. Петро Чайковський закінчив у Санкт-Петербурзі училище правознавства, чотири роки прослужив у міністерстві юстиції. Водночас  вдосконалював музичну освіту в класах Російського музичного товариства, яке з 1862р. стало Петербурзькою консерваторією. Композицію вивчав у класі піаніста-віртуоза й знаного композитора Антона Рубінштейна.

1865р. Петро Чайковський закінчив консерваторію. Твором для випускного іспиту була кантата «Ода радості» на слова Ф.Шіллера. (Варто згадати, що Чайковський був другим, хто поклав відомий текст Шіллера на музику. 1824р. це зробив Людвіг ван Бетховен, включивши «Оду радості» до завершальної частини Дев'ятої симфонії. Від 1993р. «Ода…» на музику Бетховена — гімн Євросоюзу).

1866р. П.Чайковського запросили до Москви, викладати в консерваторії композицію, теорію музики та гармонію. Петро Ілліч  опинився у вирі культурного життя «другої столиці» імперії. Познайомився  з Л.Толстим, О.Островським, композиторами «Могутньої купки» (О.Бородін, М.Римський-Корсаков, М.Мусоргський, Ц.Кюї, М.Балакірєв). Тоді ж написав увертюру-фантазію «Ромео і Джульєтта», Першу симфонію.

Надзвичайно плідними для композитора були 1870-і роки. Опери «Опричник» та  «Коваль Вакула» (згодом – «Черевички», лібретто – за повістю М.Гоголя «Ніч перед Різдвом»); музика до п’єси О.Островського «Снігуронька»; балет «Лебедине озеро»; Концерт для фортеп’яно з оркестром №1; Друга і Третя симфонії; фантазія «Франческа да Ріміні»; три струнні квартети –лише частина творів, написаних Чайковським у цей натхненний творчий період.

1876р. Петро та його брат Модест відвідали Париж. Надзвичайне враження на композитора справила опера «Кармен» Ж.Бізе, що близько року тріумфально ішла на сцені Гранд Опера.

Дорогою додому завітали до Байройта, на Вагнерівський фестиваль, де познайомилися із самим Ріхардом Вагнером та Ференцем Лістом.

У липні 1877р. Чайковський одружився зі студенткою консерваторії Антоніною Мілюковою. Власне, був скоріш «узятий штурмом»: молодша на 8 років закохана засипала композитора листами; погрожуючи накласти на себе руки, затято домагалася зустрічей. Петро Ілліч здався, та вже через два тижні по шлюбі й сам був готовий укоротити собі віку – таким нестерпним виявилося це подружнє життя.

У жовтні Чайковський вирішує розлучитися. Також припиняє роботу в Московській консерваторії та разом з братом Анатолієм вирушає до Швейцарії. Поїздка стала можливою завдяки меценатству Надії фон Мекк.

 

Про цю жінку та її роль у житті великого композитора варто сказати окремо. В 16 років донька поміщика Надія Фроловська вийшла заміж за талановитого інженера, нащадка старовинного німецького дворянського роду Карла фон Мекка, який  одним із перших  у Російській імперії проектував та будував залізниці.

1868р. родина фон Мекк придбала маєток магната Потоцького в містечку Браїлові (нині Вінницької області). А 1876р. Карл фон Мекк помер. Надія Філаретівна та її діти  (усього у фон Мекків народилося їх 18, дожили до повноліття 11) дістали великий спадок.

І от 1877р. професор Московської консерваторії П.І.Чайковський отримав листа від незнайомої жінки. Вона повідомляла про свій намір щороку надсилати йому 6 тисяч рублів ( на ті часи кошти вельми значні!), аби творив, не відволікаючись на матеріальні проблеми.

Між композитором і пані фон Мекк почалося листування. Чайковський розповідав про свої плани, про роботу над оперою «Євгеній Онегін» і страждання через невдалий шлюб. Надія Філаретівна всіляко підтримувала композитора, і завдяки цій підтримці до нього повернулися натхнення і душевний спокій. Надія у листах не раз наголошувала, що для її духовного життя музика Чайковського має величезне значення. А він присвятив Надії фон Мекк Четверту симфонію, однак на її прохання прізвища не згадав. «Присвячується другу», — обоє знали, про кого йдеться.

За 13 років дружби вони написали одне одному понад 1100 листів.  І… не бачилися жодного разу — такою була воля Надії Філаретівни. Коли Чайковський гостював у маєтку фон Мекк, її ніколи там не було.

1878р., композитор завершив роботу над «Євгенієм Онегіним» та Четвертою симфонією.  Потому — впродовж кількох років — багато подорожував. Переконався, що його музику люблять і виконують  не лише в Росії, а й за кордоном.

Сам же композитор відкрив прихильникам іще одне своє покликання – диригування. У 1887-88р.р. відбувається перше його турне Європою в якості диригента. З’являються нові друзі: Е.Гріг, К.Сен-Санс, Г.Малер, А.Дворжак, Г.фон Бюлов…

1891р. Петро Чайковський диригує своїми творами у США: Балтимор, Філадельфія, Нью-Йорк. Це був фантастичний успіх, справжній тріумф його таланту.

 

Повернувшись, П.І.Чайковський оселився в околицях підмосковного міста Клин. Тут він створив балет «Лускунчик», опери «Пікова дама» та «Іоланта», П’яту симфонію, увертюру «Гамлет».

Це був час, коли композитор зажив правдивого світового визнання: 1892р.  став академіком Паризької Академії витончених мистецтв, 1893р. – почесним доктором університету в Кембриджі.

В останній рік життя П.Чайковський диригував своїми симфоніями у Києві, Одесі, Харкові. Кошти за один із концертів передав на підтримку Одеського симфонічного оркестру. Відомо, що Петро Ілліч – у часи тотальної заборони на все українське — домагався  постановки «Тараса Бульби» М.Лисенка українською мовою. Сам, окрім уже згадуваної опери «Черевички», щедро насиченої  колядками, веснянками, історичними, весільними та жартівливими піснями, — писав романси на вірші Тараса Шевченка ( у перекладах Л.Мея та І.Сурикова), в тому числі – «Вечір» («Садок вишневий коло хати».) Головною темою Першого концерту для фортеп’яно з оркестром є пісня легендарної Марусі Чурай «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», а у фіналі концерту лунає веснянка «Вийди, вийди, Іванку».

Майже 28 років життя композитора пов’язані з Кам’янцем, що  на Черкащині: тут, у маєтку, де управителем був чоловік його сестри, маестро мешкав і творив, милувався чарівною природою і з насолодою вслухався у мелодійні українські пісні. В Україні Чайковського шанували, його музику любили. Брат композитора Модест якось згадував: «…навіть у Парижі гучні святкування на честь Чайковського блідли перед виявом народної любові до нього в Україні…»

6 листопада 1893р. Петро Ілліч Чайковський – за офіційною версією — помер від холери. Однак існують свідчення про те, що композитор вкоротив собі віку, вживши отруту.

Похований у Петербурзі, в меморіальному парку «Некрополь майстрів мистецтв».

24 листопада

Інші дати
Народився Олекса Стороженко
(1806, с. Лисогори, Чернігівська область – 1874) – український письменник, етнограф, художник. Автор двотомного видання «Українські оповідання», в основі значної частини яких - народні перекази, анекдоти, прислів'я.
«Наша чудова українська врода, нагріта гарячим полуденним сонцем, навіва на думи насіння поезії та чар. Як пшениця зріє на ниві і складається у копи і скирти, так і воно, те насіння, запавши у серце й думку, зріє словесним колосом і складається у народні оповідання й легенди» (Олекса Стороженко)
Розгорнути