Останній тиждень посту пов`язаний із багатьма обрядами. Починаючи з понеділка кожен день мав своє значення. Ще вчора, на Вербну неділю, Ісус Христос в`їжджав до Єрусалиму на віслюку, і радісний народ встеляв йому шлях гілками дерев. А в четвер опівночі один із найулюбленіших його учнів на ймення Іуда за тридцять срібняків зрадив свого вчителя. Тож починаючи із Чистого четверга, тобто за три дні до Великодня, віруючі люди на Вкраїні давали обітницю: «Щоб Господь Бог відпустив всі гріхи і допоміг позбутись хвороб».

Цього року Чистий четвер припадає на 12 квітня. Починаючи з Чистого четверга, всі три дні напередодні Великодня наші прадіди намагались голосно не розмовляти, не встрявати в суперечки, не жартувати та не сміятись – «Бо то великий гріх…». Адже ці дні у всій козацькій Вкраїні були жалобними – «бо Ісус Христос покутував за наші гріхи». Чистий четвер козаки вважали за день духовного очищення.

Починаючи зі світанку, ще до схід сонця, челядь, пахолки, козаки-підпомічники, як і селяни та міщани (мешканці міст), прибирали подвір`я біля хат. В самих же хатах все також ладналося по-святковому. Все повинно було бути чистим та чепурним. Ретельно прибирали усілякий мотлох у коморах, чистили в хлівах та стайнях. В селянських та козацьких господах, на городі і в саду господарі ретельно згрібали докупи торішнє листя, сухе гілля та бадилля бур`янів – все це підпалювалось – «Аби очистити святу землю від смерти і всілякої нечисти…». Наші прадіди робили це з певними заклинаннями: «Смерте, смерте, іди на ліси, іди на безвість, іди на моря, і ти, морозе, великий і лисий, не приходь до нас із своєї комори. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море почвалала…».

Прадіди вірили, що цей день є найкращим часом для насадження дерев та сівби різних ярих зернових культур та гороху – «збіжжя буде колосисте і без бур`янів». Саме тому найважливішим днем останнього тижня перед Великоднем, який ще мав назву «Білий тиждень», є четвер, також він називався Великим, Світлим, Живним, але найчастіше Чистим.
Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі» в Чистий четвер 12 квітня 2012 року в «Родовому козацькому гаю» планує провести прибирання території, а також продовжити добру традицію насадження дубів.

Насадження дерев у «Родовому козацькому гаю» розпочнеться об 11-00 після Служби Божої в ставропігійній козацькій церкві Покрова Пресвятої Богородиці.

Насадження дерев буде здійснюватись під святочний передзвін церковних дзвонів.

Всі бажаючі, котрі вважають за можливе долучитись до нашого заходу, зможуть привезти саджанці дубів із своїх родових козацьких земель та висадити їх на території «Мамаєвої Слободи» з тим, аби наші праправнуки через сотні років з гордістю могли сказати, що їх діди «сіяли» не бур`яни, а таки садили горді козацькі дуби в серці столиці України...

В суботу, в ніч перед Великоднем, перед початком святочної полуношниці об одинадцятій годині вечора розпочинається читання Діянь святих Апостолів. Далі, після виходу Хресним ходом священика та прихожан з церкви та стояння біля її західних врат, коли у замкненій церкві вже нікого з людей немає, янголи виводять Спасителя із гробу, а святі угодники виходять із ікон та цілуються між собою – Христосуються!

В той же час, коли в церкві йде відправа, неподалік на вигоні наші прадіди, котрі не змогли вміститися в церкві — розпалювали багаття, влаштовуючи так звані «гоніння смерті».

«Вогнище під Великдень — то так, як Ісусові присвічували, коли Він мав воскреснути», — так пояснювали наші прадіди.

Для цього багаття вважалося за добру прикмету поцупити у жида-шинкаря діжку або колесо від старого воза – «щоб було чим розпалити вогнище». Також для цього вогню різали десь в леваді суху вербу чи деревину дуба – «бо в сухому дереві нечиста сила ховається». Вогонь у багатті підтримували цілу ніч протягом служби в церкві, та так, щоб вогнище було видно на все селище.

Очищення землі вогнем від усякої нечисті, що відбувалося під час «гоніння смерті» тривало цілу ніч. Дрова підкидали, аби вогонь не гаснув, бо «янголи над селом літають». Дійство не припинялось до того часу, поки священник не стане перед царськими вратами обличчям до народу і не скаже: «Христос Воскрес!!!», а люди у відповідь йому: «Воістину Воскрес!!!».

Також у наших прадідів був гарний звичай: «На Великдень кожен намагався бодай кілька разів смикнути за мотузок і вдарити у церковні дзвони», адже це, за народними віруваннями приносило родині щастя та достаток. Тож всі навипередки намагалися піднятись на дзвінницю і задзвонити у церковні дзвони. Тому дзвони у Світле Христове Воскресіння нестихаючи лунали над українськими містечками, слободами та селами цілісінький день!

«На Великдень цілий день дзвонять. Хвалять собі, як хто перший, укусивши паски, або свяченого яйця, задзвонить. Проте, молоді парубки, що ближче церкви сидять, перебігаються, аби перший задзвонив. Коли з’їдять обід, приходять до церкви і старі, і молоді, бо ж колись на Україні люди дуже гарно вміли на дзвонах видзвонювати – «грати».

Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі» горда з того, що перший козацький храм збудований у новому тисячолітті, а саме наша ставропігійна козацька церква в ім`я Покрова Пресвятої Богородиці стоїть на широті схід-захід: за координатами — 50,26`06`` пн. ш... За цими ж координатами по лінії схід-захід 50,26`06`` пн.ш. на святих київських горах височіє найголовніший собор всього східного Православ`я – Свято-Успенський собор Києво-Печерської лаври. Згодьтесь, такий промисел Господній є насправді дивовижний і не може бути простим збігом. Адже приблизно на цій же самій лінії, крім столиці чубатих слов`ян – міста Києва, стоять не менш славні слов`янські міста. Це зокрема столиця чехів — Прага (широта 50,70); прадавня столиця поляків – Краків (широта 50,03); столиця словаків – Братислава (широта 48,08); політичний центр на землях літописних білих хорватів — місто Львів (широта 49,50); а також місто, яке розташовано на давніх українських землях літописного племені сіврюків, або ж сувірів – Харків (широта 50,00).

У ту мить, коли дзвони над козацькою церквою Покрова Пресвятої Богородиці вдарять в «Благовіст», і священик, ставши перед Царськими вратами, скаже: «Христос Воскрес!!!», то весь так званий «слов`янський пояс» від міста Праги і до Харкова, по обидва боки від широти 50,26,06, почує цю радісну вість із серця Козацької Спадкової Духовної Республіки на «Мамаєвій Слободі».

Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі» запрошує всіх долучитися до наших праотцівських традицій: прийти до церкви Покрова Пресвятої Богородиці на всеношну помолитись, посвятити паску та наїдки. Ті ж, що не помістяться в церкві, зможуть кинути суху дровиняку з «нечистою силою» у вогнище. А потім всі, хто забажає, піднімуться на дзвінницю поряд із церквою, аби вдарити в «Благовіст» та заграти на інших церковних дзвонах.

23-00 – Читання діянь Святих Апостолів.

15 квітня (Неділя). СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ, ПАСХА, ВЕЛИКДЕНЬ.

00-00 – Святкова опівнічна. Хресний хід. Пасхальна Утрення. Царські Пасхальні часи. Великодня Літургія свт. Іоана Золотоустого.

З 4-30 до 13-00 — Освячення Пасок.

Всі бажаючи долучитись до давньої козацької традиції відзначати Великдень мають ще час попередньо замовити та придбати на «Мамаєвій Слободі» паски різних розмірів, які випечені в печі української хати за давніми рецептами, а також виготовлену на Слободі домашню ковбасу, шинку, крашанки, пиріжки та інші наїдки та напої, котрі Ви зможете покласти до свого Великоднього кошика.

Телефон для попереднього замовлення та бронювання столів, або ж оренди однієї з хат для родинного святкування Великодня: 093-872-48-77, або mamayevasloboda@gmail.com

Вхід до козацької церкви Покрова Пресвятої Богородиці вільний для освячення пасок до 13-00.

Батько Небесний, прости наші гріхи, ми каємось! Благослови добре діло зробити! Во ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

П А С Х А Л Ь Н Е П О С Л А Н Н Я
ПАТРІАРХА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСИ — УКРАЇНИ Ф І Л А Р Е Т А
Преосвященним архипастирям,
боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Найбільшим злом, яке існує у світі, є смерть. Люди помирають не тому, що життя для них стає тяжким, а тому, що через гріх першої людини, Адама, смерть увійшла в їхню природу. Людина не хоче помирати навіть тоді, коли тяжко хворіє і через старість стає непрацездатною. Чому вона не хоче помирати? Тому що її природа створена Богом для життя вічного. Будучи свобідною, людина обрала не життя, а смерть: через гріх Адама смерть пошкодила людську природу, яку оновити людина не могла. Не могли цього зробити й ангели, оскільки людську природу створили не вони. Людину створив Бог! Тому оновити, а це значить подолати в людській природі смерть, міг тільки її Творець, тобто Бог.

Зі Свого чоловіколюбства Син Божий втілився, став людиною, постраждав на хресті, помер і на третій день воскрес – і таким чином подолав смерть у людській природі. Якби Син Божий не втілився і не став людиною, Він би не помер; а якби не помер, то і не воскрес і не переміг би смерть у людській природі. А це означає, що смерть продовжувала б панувати над родом людським.

Сьогодні ми святкуємо «смерті умертвіння… іншого, вічного життя початок…» (7 пісня Пасхального канону). В пасхальні дні у храмах за богослужінням постійно звучать слова «Христос Воскрес!», на які відповідаємо: «Воістину Воскрес!». Якщо в когось немає віри у Воскресіння Христове, то навіщо відповідати «Воістину Воскрес!»? Не треба говорити неправди!

Чому ми радіємо?! Адже воскрес Христос, а не ми. В тому то й справа, що воскресіння Христове безпосередньо стосується кожного з нас. Як через тілесного родоначальника людства Адама, який ввів у людську природу смерть, підкорилися закону смерті всі люди, з’єднані з ним через тілесне народження, – так у духовному родоначальнику Ісусові Христі воскреснуть всі, духовно відроджені Ним, з’єднані з Ним вірою (див. 1 Кор. 15: 20–22, 47–48). Те, що відбулося з Адамом, перейшло на весь людський рід. Тому те, що сталося з Ісусом Христом, у свій час звершиться над усім людством. Апостол Павло ясно і впевнено свідчить: «Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15: 22). Ми помираємо тому, що споріднені з Адамом померлим, а воскреснемо через те, що хрещенням з’єдналися з воскреслим Христом.

Підсвідомо ми радіємо тому, що Син Божий Господь наш Ісус Христос оновив нашу занепалу природу, а це означає, що ми воскреснемо тілами для життя вічного. Померлі продовжують існувати душею, оскільки вона створена безсмертною за своєю природою. Але, живучи на землі, людина чинить добро чи зло не тільки душею, а й тілом, – тому тіло також повинно або блаженствувати, або страждати у вічності, відповідно до того, яким було проваджене життя на землі. Тому нас не повинно турбувати питання: воскреснемо ми чи ні. Якщо Бог сказав: воскреснуть усі люди, – значить, так і станеться. Воскресне кожна людина, незалежно від того, вірить вона в це чи не вірить. Загальне воскресіння залежить не від людини, а від Бога, від Його всемогутності. Спаситель наш Ісус Христос твердо обіцяв: «…Я живу, і ви будете жити» (Ін. 14: 19).

Переважна більшість людей не думає про вічне життя, про воскресіння. Вони присвячують себе тимчасовому, земному, забуваючи про своє вічне призначення. Апостол Павло ясно говорить: «Невже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі (а ті, що поклоняються мамоні, тобто багатству, також є ідолослужителями. – П. Ф.), ні перелюбники… ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні хижаки – Царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6: 9–10). Але правдиві християни, які є такими не по назві, а по суті, готуються до вічного життя. Серед мінливого земного життя воскресіння Христове дарує душі християнина велику втіху і відраду.

Воскресіння Христове дарувало нам віру, сильнішу за земні страждання. Воно дає нам силу перемагати їх, бо радість Воскресіння Христового для всіх християн є джерелом світла, миру, любові, мужності й сили.

У ці пасхальні дні сердечно вітаю вас, преосвященні архіпастирі, боголюбиві пастирі, чесне чернецтво, дорогі браття і сестри, зі святом світлого Воскресіння Христового. Поздоровляю з Пасхою Христовою Президента України Віктора Януковича, Український уряд, Верховну Раду, Збройні сили України, всіх християн України і весь український народ. Сердечно вітаю всіх українців у Європі та Азії, в Канаді, в Америці та Австралії.

Нехай оновить воскреслий Господь Ісус Христос наші духовні й тілесні сили на добрі діла для блага нашої Української держави та українського народу.

Нехай Христос Спаситель приведе Українське Православ’я до єдиної Помісної Української Православної Церкви. Йому слава і поклоніння на віки віків.
Воістину Христос Воскрес!
Філарет,
Патріарх Київський
і всієї Руси-України

Пасха Христова,
2012 рік,
м. Київ