У наших прадідів – козаків-характерників був один добрий звичай: зібрані на свято Архистратига Михаїла жолуді дуба, що росли довкола передового форпосту українського козацтва — Запорозької Січі, або ж у місцині, де в той час у військовому поході перебував Кіш, вони приторочували в торбинку до кульбаки (сідла) свого бойового коня і розкидали на місцях, де запорозькі лицарі отримували чергові перемоги над ворогами святої православної віри та батьківського краю. Такі діброви були утвердженням звитяги та бойової слави запорожців.
Минулого 2010 року, 21 листопада, в день небесного провідника українського воїнства Архистратига Михаїла на «Мамаєвій Слободі», козаками, що прибули майже з усіх областей України, були висаджені дуби в «Родовому козацькому гаю», привезені з місць козацьких перемог – славних перемог наших прадідів.
Принагідно хочемо нагадати, що козацьке селище «Мамаєва Слобода» розташоване обіч джерела, з якого бере свій початок легендарна річка Либідь. Ці землі в XVII-XVIII ст. належали Михайлівському Золотоверхому монастирю, що на Княжій горі у місті Києві.
Таким чином, в «Родовому козацькому гаю» на «Мамаєвій Слободі» тепер ростуть дуби із таких вікопомних місць козацької звитяги: дуб із жолудя єдиної живої гілки знаменитого тисячолітнього Хортицького дуба; а також дуби з Холодного Яру – місця козацько-гайдамацької вольниці, дуб із села Виграїв, що біля Корсуня (місця, де Богдан Хмельницький у 1648 році виграв бій у Коронних Гетьманів Речі-Посполитої ), дуб із міста Монастирища, саме з того Цибулівського шляху, яким славний полковник Іван Богун у 1653 році всього із 400 козаками гнав поперед себе шість верст, як отару овець, аж 15 000-не професійне польське військо найманців. Є навіть дуб з під стін кримського міста Кафи (тепер Феодосія), здобутого Гетьманом Сагайдачним у 1616 році; дуб із батьківщини Івана Піддубного – непереможного українського чемпіона, спадкового козака-характерника; дуби із батьківщини Тараса Григоровича Шевченка та Григорія Сковороди, а також інших знакових козацьких місць сили.
Наші прадіди знали, що дерево дуба зображене на парусні (народна картина), позаду постаті «Козака Мамая» утверджує безсмертність душі народу, цебто дуб, як один із основних архетипів українців символізує собою всесвіт й міць єдності сучасників із попередніми поколіннями воїнів.
Давній український звичай зобов`язував кожного юнака в роду, ще до того як в нього виростуть козацькі вуса, тобто до здобуття ним чоловічої зрілості, достеменно знати свій родовід аж до сьомого коліна. Саме таким родовим деревом у світоглядній уяві українців Наддніпрянщини і є зображення дуба на парсунах «Козака Мамая». Дерево роду міцно спирається корінням на праотцівську землю, даровану нам українцям Господом Богом й у видимій частині розгалужується на 32 материнські та 32 батьківські гілки. Перше коліно – це Я – воїн козак; друге – мати й батько; третє – дві бабусі та два дідуся; у четвертому – чотири прабабусі та чотири прадіди; у п`ятому – вісім прапрабабусь та вісім прапрадідусів; у шостому – шістнадцять прапрапрабабусь та шістнадцять прапрапрадідусів; у сьомому – тридцять дві прапрапрапрабабусі та тридцять два прапрапрапрадідусі.
Тож керуючись шляхетними намірами об`єднати всіх українців, в чиїх жилах тече горда козацька кров, Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі» запрошує:
В День небесного провідника українських козаків Архистратига Михаїла, 21 листопада, року Божого 2011 прибути до «Родового козацького гаю» із жолудями та саджанцями дубів із Ваших родових козацьких земель, насадження яких відбудеться об 11-00, після Святочної Літургії на честь Архистратига Божого Михаїла, в козацькій ставропігійній церкві Покрова Пресвятої Богородиці.
Народна легенда розповідає, що коли Господь Бог прогнівався на сатану і на його прихильників, то наказав Михайлу Архангелу вигнати їх із неба. Тоді Архангел кинув громову стрілу та вигнав нечестивого з неба.
Молитва наших прадідів, воїнів-характерників до Святого Архистратига Михаїла, котра промовлялась перед боєм із ворогами Козацької Вкраїни:
«Михаїл – Архангел! Закрий Ти мене залізними дверима і замкни тридев`ятьма замками-ключам. І рече мені, рабу Божому, Михаїл Архангел: закриваю я тебе, раба Божого …, залізними дверима і замикаю тридев`ятьма замками-ключами і дам ключі зіркам…Візьміть ключі, понесіть на небеса! Во ім`я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь ».
