chrome firefox opera safari iexplorer

Білицький літературно-меморіальний музей Мате Залки

  • 39220, Полтавська область, Кобеляцький район, смт. Білики
  • 0 (243) 9-43-31
  • з 8 до 12 год. Вихідні дні: субота, неділя
  • Відвідування музею та екскурсійне обслуговування – безкоштовне.
Варто побачити: виставку художніх книг письменника.
Про музей:

Білицький літературно-меморіальний музей Мате Залки знаходиться у приміщенні Білицького народного музею історії та художньо-ужиткового мистецтва. Експозиція музею розкриває життєвий і творчий шлях угорського письменника Мате Залки.

Багато сторінок біографії Мате Залки тісно пов'язано з Україною. Сюди він потрапив уперше, коли Україна палахкотіла у вогні громадянської війни; у село Білики Кобеляцького району Полтавської області приїздив потім майже щоліта починаючи з 1928 року. Усім своїм щирим серцем Мате Залка полюбив Україну, її людей, чарівні краєвиди і місячні ночі, що дуже нагадували йому рідну угорську природу.

Білицький державний літературно-меморіальний музей Мате Залки починався з музейної кімнати, яку було створено 1961 року на громадських засадах. В організації музею письменника-інтернаціоналіста місцевим ентузіастам допомагали творчі установи, наукові та культурно-освітні заклади, літературознавці, численні прихильники таланту Мате Залки і його друзі. Неоціненні реліквії і дорогі їх серцю речі передали музею дружина та дочка письменника.

У музеї зібрані особисті речі Мате Залки, килим і меблі з його московської квартири і ті, що збереглися у Біликах. Як найдорожчі реліквії зберігаються книги з особистої бібліотеки Мате Залки з його автографами та помітками. Є в музеї звичайний селянський стіл, збережений жителями Біликів, за яким письменник створив свої кращі книги.

23 жовтня

Інші дати
Народився Пилип Козицький
(1893, с. Летичівка, Черкаська область – 1960) – український композитор, музикознавець, педагог, громадський діяч. Один з організаторів і керівників Музичного товариства імені Миколи Леонтовича.
Ой одна я, одна, Як билиночка в полі, Та не дав мені бог Ані щастя, ні долі. Тілько дав мені бог Красу – карії очі, Та й ті виплакала В самотині дівочій. (слова Тараса Шевченка, музика Пилипа Козицького)
Розгорнути