chrome firefox opera safari iexplorer

З 16 грудня вступає в дію жорсткий «антитютюновий» закон

16 грудня 2012 о 09:07
tourinform.org.ua

Цей закон Верховна Рада прийняла півроку тому, а набуває він чинності лише днями, 16 грудня.

Закон жорстко звужує «простір свободи» курців і передбачає несмішні штрафи, наприклад, для закладів–порушників — від тисячі до десяти тисяч гривень, пише Україна молода.

За задумом авторів документа (а в єдиному пориві на захист здоров’я нації об’єдналися представники всіх політсил «старої» Ради — і «головний медик» Партії регіонів Тетяна Бахтєєва, і депутат від НУНС Леся Оробець, і комуніст Євген Царьков та інші), шести місяців цілком достатньо, аби суспільство підготувалося до війни з курінням.

Але, як з’ясувала «УМ», відповідальні «бійці» — а це насамперед заклади громадського харчування — не зовсім розуміють «букву закону». Невідомо, хто контролюватиме його дотримання. Чи вдасться розігнати дим над країною невиправних курців?

Де не можна

Закон наголошує на забороні паління в місцях, де й так для курців існують певні моральні перестороги, наприклад, на дитячих та спортивних майданчиках, у медичних, освітніх закладах. Новий закон іде у наступ: курити не можна також у під’їздах житлових будинків, у ліфтах і таксофонах, у приміщеннях закладів культури, у громадському транспорті, в тому числі й міжнародного сполучення. Удар по «молодіжному» курінню — заборона палити на стадіонах, не тільки закритих, а й відкритих.

Отож поїзд тепер стане, як літак, і не тільки за ціною: купив квиток, сідай, їдь і жуй своє нікорете або чекай найближчої станції, щоб жадібно зробити пару затяжок. Із 16 грудня тамбур для курців закривається. Якщо вас упіймають «на гарячому», штраф — від 51 до 175 гривень. Але якщо ці гроші схоче стягнути провідник, то не піддавайтеся — він не має права. Його самого, а радше — адміністрацію залізниці, до якої належить цей потяг, можуть оштрафувати, якщо в тамбурі стоятиме попільничка. На суму від тисячі до десяти тисяч гривень. Проте на скільки «штук» заважить та нелегальна попільничка — на одну, три чи на сім тисяч, — законодавчі норми не визначають. Незрозуміло також, хто, крім представника міліції, повноважний стягнути штраф.

Обмежує закон і курців, які відвідуватимуть бари, кафе, ресторани та всілякі «чайні» й «закусочні», де їдять, п’ють і, як правило, багато курять. У цих, офіційно кажучи, закладах громадського харчування новий закон забороняє не лише тютюнопаління, а й кальян та чомусь навіть електронні цигарки. Проте зважте на важливу обмовку — в законі йдеться про «закриті заклади громадського харчування». Крім того, стаття 15–2 залишає певні можливості для тих ресторацій, які не хочуть втратити клієнта–курця.

Шпарина для диму

«Власник закладу чи орендар... зобов’язаний або повністю заборонити куріння в приміщеннях, або відвести спеціальні місця для курців, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити біля таких місць інформацію про шкоду куріння для здоров’я», — гласить стаття 15–2. Нагадаємо, згідно з попереднім Законом про обмеження місць куріння, що діє з 2010 року, ресторани вже створили «резервації» для тютюнозалежних клієнтів — відвели для них не більше, ніж 50% своєї площі. Новий закон (що, власне, є поправками, удосконаленням свого «попередника») не вказує, скільки місця можна віддати курцям. Позаяк навряд чи хтось iз рестораторів стане руйнувати стіни й підводити витяжку до «сигарентних місць», вся надія — на таємничі «інші засоби для видалення диму». Які саме, бідкаються ресторатори, чи достатньо буде упаковки сорбентів, щоб не прийшли захланні перевіряючі й не «впаяли» штраф за «неправильність» підібраних засобів? Це може коштувати закладу 3400 гривень. А в тому, що кількість рейдів перевіряльників після 16 грудня зросте, власники закладів громадського харчування не сумніваються.

Більшість рестораційних мереж, куди зверталася «УМ», збираються обладнати місця для курців на вулиці, простіше кажучи, встановити урни та, в кращому разі, лавки біля них. «Якщо ресторан має терасу або ж літній майданчик, то, теоретично, можна буде курити там, — розмірковує PR–директор мережі ресторанів «Козирна карта» Лілія Загребельна. — Однак стосовно цього в законі не зазначено жодних регламентованих норм. Юристи сподіваються, що, ймовірно, днями з’являться уточнення».

А Федір Баландін, засновник кав’ярні–книгарні «Купідон», що в самому центрі Києва, має намір зовсім заборонити паління. В його затишному підвальчику збирається на посиденьки мистецька публіка — письменники, художники, арт–критики, словом, богема, яка в жодній країні світу не поводиться «так, як треба» і здоровий спосіб життя ігнорує. Якщо в «Купідоні» заборонять курити — перейдуть у кафе навпроти? «Не думаю, що закон вплине на відвідуваність, якщо він буде виконуватись усіма, в тому числі великими компаніями», — твердить пан Баландін.

Етапи великого шляху

На інтернет–форумах можна прочитати волання затятих курців, мовляв, новий закон — це дискримінація значної частини українців. На це автор попереднього закону про обмеження паління, екс–міністр охорони здоров’я Микола Поліщук, відповідає: «Курці — не інваліди, можуть вчинити над собою певні зусилля для користі інших». Як не парадоксально, більшість затятих любителів «посмалити» визнає, що куріння — ЦЕ ПОГАНО. Згідно з соціологічними опитуваннями, близько 70 відсотків курців iз десятилітнім і більше «стажем» на запитання «чи хотіли б ви, щоб ваші діти палили», відповідають: «Ні»!

Новий закон є частиною антинікотинової політики, яка — в ідеалі — мусить створити враження про куріння як про непопулярне, табуйоване явище. Так, з 16 вересня набув чинності закон про заборону реклами тютюну. Це один iз небагатьох законів у нашій країні беззаконня, який виконується. Нехай не на «всі сто», але пачки новинок від відомих сигаретних брендів зникли з екранів ТБ і лайт–боксів. «Закон діє», — радіє Ганна Гопко, координатор коаліції громадських організацій «За вільну від тютюнового диму Україну». Чи так само ефективним буде наступний крок антинікотинової політики — «закон 16 грудня»? Адже одна справа — натиснути на продавців, а інша — зачепити інтереси споживачів, залежних від цигарки більше, ніж ті — від свого виду бізнесу.

Ганна Гопко впевнена, що вода камінь точить, тобто поступово курці призвичаяться до нових правил гри. Щоправда, громадська організація, яка клопочеться за незадимлену Україну, пропонує не вельми симпатичні засоби контролю за виконанням закону. «Якщо у ресторані хтось закурить, вимагайте в адміністрації попросити курця негайно припинити псувати повітря, — напучує пані Гопко. — Щоб був оштрафований заклад, ви маєте зробити запис у книзі скарг та пропозицій і подати заяву в обласне управління справ захисту споживачів». Стукацтво у нас, м’яко кажучи, не вітається з 1937 року, може, Ганна Гопко і вимагатиме в якомусь ресторані книгу скарг, бо їй так приписано за посадовими обов’язками, але ми сподіваємося на інший алгоритм подій, не такий обтяжливий для сумління.

Одного разу в Америці...

Слово «не можна» діє. Хоча б почасти. Згадаймо, що після запровадження закону 2010 року майже всі кав’ярні та ресторани таки створили окремі зони для курців. Бізнес не хоче мати зайвих клопотів із законом та тими «контролюючими органами», якi повертають його «букву» на користь власної кишені. Бізнес виявився більш законослухняним, ніж правоохоронці, які не штрафують за куріння на зупинках тролейбусів /автобусів, хоча, за законом 2010 року, мусять. Для індивідуума, і для суспільства в цілому, дуже важливим є проголошення заборони, це фіксується у свідомості, стверджують психологи. Наступний крок — контроль за дотриманням табу.

Тетяна Куценко, фахівець Інституту корекційної педагогіки та психології, вважає, що новий закон сприятиме «відваджуванню» українців від куріння. «Ти розумітимеш, що можливостей покурити стає все менше: на роботі — не можна, треба вийти на вулицю, а мороз і «облом» так далеко йти, у театрі — не можна, у потязі — не можна, на стадіоні — не можна, в ресторані — теж. Логічно, ти скорочуєш свою звичну норму цигарок, — розмірковує вона. — В ідеалі ти менше палиш або стаєш соціально ізольованою людиною, певною мірою, звісно».

Півроку тому Тетяна, яка не розлучалася з цигаркою більш як десятиліття, кинула палити. Без візитів до знахарів і «чудодійних» шаманів, у яких як матеріаліст не вірить, без жертовних переходів на нікорете, без оманливого зменшення «дози» з 15 цигарок щодня до 10, а потім 5, тобто без усіляких брехливих вигадок для слабаків, просто взяла — і відмовилася від куріння. Тільки так і треба кидати, впевнена Таня. Сила волі — це про неї, кажуть Тетянині подруги. Причин, підстав, мотивів було немало. Одна з них: молодій жінці не подобалося бути «ізгоєм» у компаніях чи ситуаціях, де не просто не палять, а де куріння неможливе. «Моє куріння створювало мені незручність», — каже Тетяна.

«Ну хоч у цьому Україна «відкриє Америку», — іронізує журналіст «УМ» Олена, 25 років куріння у легенях і в стилі життя. Ніхто з колег не уявляє її без цигарки. Але й Олена заявляє себе прихильником антитютюнового закону. Об’їздивши півсвіту, вона каже: жорсткішого, ніж у Сполучених Штатах, ставлення до куріння не бачила ніде. «За якихось тридцять років у США завдяки відповідній соціальній політиці сформувалося стійке тютюнонезалежне суспільство. Я провела в Америці місяць і потерпала, у більшості готелів було облаштовано максимум десяток номерів, де можна курити, українська делегація «билася» за ті номери; після кожної зустрічі в якійсь редакції ми, п’ятірка курців, вибігали, як скажені, шукаючи урну біля входу, де можна «вдовольнитися» в компанії ще якихось двох аборигенів–«ізгоїв», — розповідає Олена. — Людина з цигаркою у США виглядає як «трохи неправильна», щось на зразок самогубця, котрий прилюдно, неспішно плете собі мотузку. Там курять тільки оригінали чи нонконформісти. І, напевно, якби я жила в тому суспільстві, я курила б на знак протесту. Американське суспільство вкрай толерантне, тому курці в ньому не відчувають себе «інвалідами», лиш там складніше бути «просто курцем». Я не вихваляю США. Але саме там я зрозуміла, що суспільні табу, мотивовані державою, мають великий сенс».

ТІЛЬКИ ЦИФРИ

Згідно з соціологічними дослідженнями, 53 відсотки українців палять. Серед курців майже половина (42,3%) — жінки. Зростає тяглість до паління у підлітків: 41% школярів віком до 15 років пробували курити; 17% сказали, що курять щодня.

ІСТОРІЯ ХВОРОБИ

  • 58% жінок, які випалюють по пачці цигарок щодня, кажуть, що починали курити під дією особистих стресів. Переважно це втрати на любовному «фронті», рідше — розчарування в житті в юному віці, втрата батьків.
  • Соціологічні заміри фіксують найменше людей зі стажем куріння понад 10 років серед тих, хто починав пізно, тобто після 21 року. Таких в Україні тільки 11%. Решта затятих друзів цигарки започаткувала цю згубну звичку в 16–18 років.
  • 42% курців стверджують, що хотіли б не курити, але не мають сили волі відмовитися від звички.

20 січня

Інші дати
Івана Предтечі, Хрестителя
Після Івана Предтечі, хто не робить, того б'ють у плечі.
Розгорнути
Народився Олександр Шалімов
(1918, с.Введенка, Росія – 2006) – хірург, один із засновників української хірургічної школи. Під керівництвом О.Шалімова проведено першу в Україні операцію пересадки серця.
«Підводься, якщо впав, і йди далі» (Олександр Шалімов)
Розгорнути
Народився Михайло Туган-Барановський
(1865, с. Солоне Харківської обл. - 1919) - перший економіст східноєвропеєць, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків. Його концепції стали підгрунтям розробленої Дж. М. Кейнсом теорії прогнозування ринкової кон'юктури. Один із засновників Національної академії наук України, міністр фінансів УНР. Автор близько 140 праць.
Розгорнути