chrome firefox opera safari iexplorer

Що відбувається на Донбасі? Ситуація в містах словами їх жителів

11 червня 2014 о 14:43
uk.wikipedia.org

 

donbas

Через брак якісної інформації та неймовірну кількість спекуляцій на темі подій, що зараз відбуваються на сході України, важко зрозуміти, що й до чого. Поступово стираються кордони між фактом і вигадкою, а різні інтерпретації дозволяють медіа маніпулювати нашою думкою. Тому ми вирішили звернутись до тих, хто бачить все на власні очі – до звичайних жителів Донбасу, які розповіли нам, що насправді відбувається у їх містах. 


svitlana

Світлана Васильченко, Донецьк

студентка

Що відбувається у Донецьку – чи працюють міські служби, куди ділася влада, як змінився побут жителів?

В Донецьку неоголошений флешмоб: всі намагаються робити вигляд, ніби нічого не відбувається. Люди так само ходять на роботу, школярі і студенти складають іспити, ще нещодавно очікували на приїзд ОЕ, хоча тепер це навряд чи можливо через стан стадіону, в якому все мало відбутися. Про ситуацію в регіоні нагадують численні блокпости, що повсякчас з’являються навіть в центрі міста, і над головою кружляють військові літаки.

Останній тиждень, проте, вніс деякі корективи: рутиною стають звуки пострілів і вибухів. Та й вони не дуже сприяли зміні повсякденного життя містян, які (поки що) не покинули Донецьк і живуть звичним життям. Звісно, якщо вони не є робітниками фірм та підприємств, що змушено згорнули свою роботу. Інших радикальних мір задля безпеки містян досі не прийнято. Лише мер періодично заспокоює: евакуації, про які оголошують неправдиві ЗМІ, не мають під собою основи. Посміхаємось і махаємо гелікоптерам, і ще не забуваємо пригинатися, адже його знову можуть обстріляти.

Сепаратисти всіма засобами агітують на свій бік тих, хто допоможе протистояти українській армії. Звісно, вони відчувають, що й та підтримка, яка була до референдуму, поступово знижується до незначної. Тому дії, до яких вони вдаються, нагадують відчай: прийти до корпусу університету, зайти до студентів на пару, забрати зброю на воєнній кафедрі. Заподіяти важко: міліція лише сприяє бойовикам. На численних мітингах за єдність учасники в цьому переконувались. Тому надія лише на себе.

Зовні все так само, всередині – страх і очікування. Кожен день починається зі сподівання, що саме сьогодні відбудеться той переломний момент, який залишить у минулому сьогоденну реальність і принесе спокій. Головна думка, яка тримає зараз – ми всі повинні це пережити зараз, щоб викорінити передумови до таких подій в майбутньому.

Яким чином можна вирішити ситуацію?

Перш за все, оперативне реагування, якщо з’являється черговий блокпост, наприклад, то просто брати під арешт (якщо не помиляюся, в нашому законодавстві вже є статті про сепаратизм). Банально, озброєні люди на трасах вже не дикість, і не треба чекати на армію, аби знешкодити їх. Те саме стосується і патрулювання вулиць (це вже ініціювали добровольці). По-друге, поставити ультиматум, слідом за яким вдатися до дій. Якщо терористи в ОДА не складають зброю, не йдуть на переговори (вкотре), не підпорядковуються силовикам, знешкоджувати їх, бо очікування – це нові жертви. Зараз час є важливим. Кордони у нас чи не найслабкіше місце, хоча б тимчасово перекрити – і це полегшить роботу АТО. А в ідеалі потрібно було просто цього не допускати, як приклад – Харків, з якого все почалося, Дніпропетровськ, Запоріжжя. В потрібний час кинути туди сили – і увага України зараз не була б спрямована до сходу. Але ж силові структури у нас, як ми вже визначили… Тож тепер лише правильна скоординована ДІЯ.


user

Максим Данильченко, Луганськ

громадський активіст

Що відбувається в Луганську - чи працюють міські служби, куди ділася влада, як змінився побут жителів?

В обласному центрі ситуація набагато краща, ніж у багатьох інших містах Луганської області. Комунальні служби в більшості міст працюють у штатному режимі. У м. Антрациті на даний момент заблокована робота Держказначейства. Тому зарплати бюджетникам і пенсії, і інші виплати, не можуть бути перераховані. Ситуація з роботою правоохоронних органів набагато важча. Вони, в основному, працюють тільки в північних районах області, де знаходиться українська влада.

У м. Старобільську зараз знаходиться керівництво багатьох державних структур (обласна адміністрація, обласна міліція, і т.д.). Там де влада знаходиться в руках ЛНР, фактично створюється тільки видимість роботи державних структур, в тому числі і правоохоронних. Якщо міліція, в основному, знаходиться під повним керівництвом ЛНР і продовжує працювати, то, наприклад, співробітники СБУ працюють в підпільному режимі, і зазнають переслідувань (будівля обласного СБУ знаходиться в руках сепаратистів, і всі особисті справи співробітників СБУ їм доступні).

Місцева влада, в основному, повністю виконує накази ЛНР. Це результат майже 23 років формування злочинно-олігархічної державної структури, яка зараз перебуває під повним контролем народного депутата від ПР Олександра Єфремова. Будь-яке призначення, або будь-яка виборча кампанія проходить при прямій його участі або узгоджується з представниками його команди. Тому вся вина в сформованій ситуації в Луганській області лежить на ньому. Може, зараз він вже і не повністю контролює ситуацію в області через різні групи сепаратистів, але його вплив дуже сильний.

Яким чином можна вирішити ситуацію?

Життя звичайного луганчанина дуже змінилося за останні 3 місяці. Дуже багато людей були змушені покинути Луганськ. Хтось – тому що підтримував Євромайдан, хтось через тиск на його бізнес. Комусь набридло життя в постійному страху, через високий рівень злочинності. Зараз Луганськ знаходиться на одному з перших місць за рівнем злочинності в Україні. Величезна кількість вбивств, пограбувань, згвалтувань і т.д. заполонили Луганськ. При цьому, міліція виконує просто роль статистів. Їх робота обмежується тільки прийомом заяв, і все.

В останні кілька днів сепаратисти почали діяти більш активніше, і почали захоплювати військові частини в місті. Опишу сьогоднішній день – 2 червня. Цілий день чути постріли і вибухи. Сепаратисти намагаються штурмом взяти Луганську прикордонна частину. Постійно літають літаки і вертольоти. У центрі міста сталася трагічна ситуація, літак випустив ракету в обласну адміністрацію (за іншою версією, самі сепаратисти стріляли в обласну адміністрацію). Багатьох людей це шокувало. Багато хто вже вивчає план розташування бомбосховищ у місті, так як, багато розмов йде про АТО в Луганську.

Вершиною проблеми в ситуації, що склалася, я бачу в корупції. 23 роки наша влада тільки тим і займалася, що порушувала закон. Тепер людям треба підвищувати свою громадянську активність і починати змінюватися, і змушувати чиновників виконувати закони. Я вважаю, час на боці українців. Але зміни відбуваються дуже повільно. Наша влада приймає дуже багато хороших законів , армія отримує бойовий досвід , міліція , нарешті починає виконувати статут. У Донбасі накопичилося найбільше проблем в Україні, це дуже депресивний регіон, з дуже великою кількістю асоціальних елементів, пенсіонерів, і людей, які сильно не задоволені своїм життям.

Раніше я думав, що при зміні влади дуже багато людей загине. Але Росія веде нову війну – гібридну. На прикладі Криму видно, що люди які можуть чинити опір і боротися за свою батьківщину, в більшості випадків вибирають шлях міграції. Так і в Луганську. Важка ситуація в Донбасі затягнеться надовго. Наприклад, промисловість Луганської області вже майже на 60 % зупинилася і економічна ситуація продовжує погіршуватися. Потрібен комплексний підхід. І в першу чергу, потрібні нові лідери, які зможуть знизити рівень корупції, розвинути економіку України. Тоді населення Донбасу почне вірити київській владі, і саме прожене сепаратистів. Адже на Майдані стояли люди з усієї України. На Донбасі нам доводиться боротися практично самим з дуже сильними ворогами, такими як тупість людей і Росія. Лише якщо інша частина України буде готова померти за Донбас, і жителі Донбасу зрозуміють, що вони є частиною України, і за мирне небо над головою теж треба боротися. Тільки тоді ми зможемо не на папері, а в реалії стати Єдиною країною.


volodymyr

Володимир Волощук, Маріуполь

головний редактор журналу Soda

Що відбувається в Маріуполі - чи працюють міські служби, куди ділася влада, як змінився побут жителів?

Офіційна влада Маріуполя злягла в лікарню 🙂 Це я про мера міста, якого декілька днів тому, за інформацією прес-служби, було госпіталізовано для “оперативного лікування”. А вже сьогодні декілька сотен фанатів ДНР провели мітинг біля спаленої будівлі міськради. Обрали собі там “народного мера”. Цікаво, що на цю посаду ще мітив депутат від місцевої КПУ. А взагалі, що стосується функціонування міста, то наче все норм. Місто прибирається, квіти на газонах поливаються, металургійні підприємства працюють, школи та університети теж,пенсії та стипендії виплачуються.

Зараз проблема в тому, що в місті процвітає мародерство. В центрі, у підземному переході, після подій 9 травня, зачинилися всі магазини. Але тренд останніх тижнів – палити і красти банкомати, грабувати банки (якось за один день грабанули 2-3 банки). В супермаркеті біля мого дому винесли два термінали. Банкомати не чіпали, бо їх вже два тижні не заповнюють грошима.

Побут наче не змінився, місто продовжує жити своїм життям. ДНР в потугах намагається взяти владу в свої руки, але поки не дуже виходить. Барикади зараз тільки біля штабу цих республіканців. Там і ходять люди зі зброєю. А так все мирно поки. Частина маріупольців чекає на зачистку денеерівців зі зброєю, частина ДНР підтримує. Єдине, чого усі хочуть – миру.

І так, я з впевненістю можу сказати, що тих, хто за єдину Україну в Маріуполі більше, ніж тих, хто сліпо “кохає” свою ДНР.

Яким чином можна вирішити ситуацію?

Владі потрібно постійно (як малим дітям) роз’яснювати, що те, чого вимагають люди на Сході буде їм надано. Що права регіонів буде розширено і, що Донбас більше не буде годувати всю країну (бо прихильникам ДНр вже ніяк не докажеш, що Донбас не годує Україну). Вести постійний діалог, проукраїнська інформація повинна домінувати в інформаційному просторі міста. Ну і звісно треба нейтралізувати усіх, хто тримає зброю в руках, а керівників ДНР відправити до в’язниці.

bohdan

Богдан Каркачов, Донецьк

smm-менеджер

Що відбувається у Донецьку – чи працюють міські служби, куди ділася влада, як змінився побут жителів?

Комунальні служби міста функціонують у звичайноному режимі. Доходило навіть до когнітивного дисонансу, коли в день активної фази АТО, неподалік від місця боїв, обрізали дерева та висаджували квіти.

Щодо міліції, то з нею все зрозуміло було вже давно. Суцільна інертність і ведення статистики злочинів, спричинених сепаратистами. Обласні управління СБУ та МНС захоплені бойовиками вже відносно давно, що, ясна річ, дуже негативно позначається на функціонуванні цих структур у регіоні.

Декілька днів тому голова обласної адміністрації Тарута втік у Київ. Він був великим подразником для сепаратистів, постаючи у свідомості цих людей жахом, лєтящім на крилах Правого Сектору :). Але сподівання не співпали з реальністю, губернатор-олігарх Тарута не відзначився якимись ефекитивними діями для збереження Донецької області, як українського регіону. На відміну від обласної, муніципальна влада Донецька самоусунулася від політичних питань і питань статусу міста, граючи своєю пасивністю на обидва фронти.

Життя Донецька знаходиться у напівсні, людей та авто на вулицях набагато менше, ніж раніше. Багато батьків не відпускають своїх дітей гуляти. Містяни знаходяться у підвішеному стані, не знаючи, що чекати далі. Такий стан речей є плодючим ґрунтом для різного роду слухів та вигадувань. Так наприклад люди самі вигадали та поширили, взяту невідомо звідки, інформацію про комендантську годину. Це позначилося на режимі роботи більшості громадських закладів. Менше товарів стало у магазинах, хоча говорити про голод зарано.

Яким чином можна вирішити ситуацію?

Повномасштабною військовою операцією з попередньою можливістю евакуюватися всім бажаючим. Але треба розуміти, що такий вольовий крок не вирішить всіх проблем і є лише подоланням наслідків. Для української влади залишиться ще купа питань на Сході, відкладання яких, на мій погляд більше не можна. Це і тотальне очищення кадрів регіональної влади, і вирішення питань дотаційних підприємств, і подолання культурної катастрофи.

Джерело: Inspired
Розділи: Громадська думка

15 грудня

Інші дати
День працівників суду
Указом Президента від 08.12.2000 № 1318/2000 в Україні встановлене професійне свято – День працівників суду, що відзначається щорічно 15 грудня
Розгорнути
Народився Петро Чуйкевич
(1818, смт. Вороніж, Сумська область – 1874) – український педагог, етнограф. Присвятив себе збиранню та упорядкуванню українських народних пісень.
Розгорнути
Народилася Соломія Павличко
(1958, м. Львів - 1999) - науковець, літературознавець, публіцист, перекладачка, засновниця видавництва "Основи". авторка праць з теорії літератури, з питань фемінізму, модернізму в українській літературі та ін.
Розгорнути