У Національному музеї історії України Надзвичайний та Повноважний Посол Росії в Україні Михайло Зурабов передав два християнськi надгробки V—VI століття директору Національного заповідника «Херсонес Таврійський» у Севастополі Леоніду Марченку.
Це останні з 12 експонатів, які у 1964 році були перевезені на тимчасове збереження з метою експонування до Ленінградського музею історії релігії та атеїзму (нині — Державний музей історії релігії, Санкт–Петербург, Російська Федерація).
«На жаль, в останні роки факти передачі культурних цінностей із Росії трапляються не так часто. Це перший випадок за вісім останніх років. Ми маємо визнати, що наразі значно більше культурних цінностей передає Україна Росії, вже таких є 30 екземплярів. Сьогодні в якомусь сенсі ми починаємо вирівнювати рахунок, передаючи цi два унікальнi екземпляри, які належать добі раннього християнства», — каже Михайло Зурабов.
Згідно з протоколом другого засідання Підкомісії з питань співробітництва в галузі культури та інформації Підкомітету з питань гуманітарного співробітництва Українсько–російської міждержавної комісії, підписаного у 2007 році у Москві, ці культурні надбання мали повернути ще тоді. Але поштовхом до конкретних дій став візит президента Росії Дмитра Медведєва в Україну, під час якого міністерства культури двох держав підписали угоду про передання цінностей на територію їхнього походження.
Директор «Херсонеса Таврійського» Леонід Марченко каже, що немає нічого поганого, коли експонати передають у музеї України та інших країн на тимчасові виставки. «Це популяризує Херсонес. Люди побачать кілька експонатів у себе в рідному місті, можливо, зацікавляться історією Херсонеса і, коли приїдуть відпочивати в Крим, завітають до нас у заповідник, — пояснює свою думку Леонід Марченко. — Але добре було б, щоб не забували повертати».
У Росії в різних музеях зберігаються тисячі українських експонатів. Лише в «Ермітажі» є кілька десятків. За словами Леоніда Марченка, якщо б їх експонували як складову постійної виставки, це ще півбіди, але ж пам’ятки зберігаються там у сховищах, а в Херсонес не повертаються. Цінність повернутих нині експонатів полягає, насамперед, у їхньому поважному віці. Вони походять із раннього середньовіччя і доводять, що християнство поширювалося в Херсонесі ще за чотири століття до офіційного хрещення Київської Русі. На території заповідника із 200 тисяч експонатів усього кілька сотень належать до християнських пам’яток.
Як визнав директор «Херсонеса Таврійського», нереально сказати, скільки культурних скарбів вивезено iз Севастополя і перебуває за межами України. Адже Херсонес активно почали розкопувати ще в 1827 році. Тоді ані музею, ані фонду не існувало. Усе, що знаходили, розвозили до різних фондів, музеїв. Ніяких наказів про повернення не підписували. «У Херсонес можуть повернути тільки ті експонати, що передавалися на офіційній основі, згідно зі всією документацією», — каже Марченко. Так, деякі речі повернули з Німеччини, Молдови та інших країн.
До слова, в Україну два надгробки з інкерманського вапняку російські представники привезли потягом. Один вагою 4,5 кг, інший має 8 кг. Християнський надгробок у вигляді прямокутної плити із зображенням хрестів та написом грецькою мовою: «Господи, поможи рабу Твоєму Михаїлу» — це археологічна знахідка з розкопок північного району Херсонеса 1896 року.
Цінну й цікаву з точки зору археології знахідку розкопали в центральній частині Херсонеса у 1904 році. Це верхня частина християнського надгробка у вигляді круглої плити на підставці із зображенням на всій поверхні великого барельєфного хреста, який вписаний у коло, та написами між хрестовими перекриттями грецькою мовою: «Світло» та «Життя».
Заступник голови Державної митної служби України Степан Дериволков каже, що під час перевезення пам’яток не було ніяких проблем, мито не стягувалося, адже це державна цінність, і передавали їх на офіційному рівні. Якби це були звичайні твори мистецтва, тоді б треба було вносити певну суму в державну казну.
«Україна молода», фото з сайту http://www.chersonesos.org
