chrome firefox opera safari iexplorer

Сьогодні 40 років пісні «Червона рута»

03 листопада 2010 о 16:20

Українська книгарня «Смолоскип» запрошує відвідати вечір, присвячений 40-річчю пісні «Червона рута».

Саме сьогодні, 3 листопада о 18:30, відбудеться захід на честь 40-річчя однієї з найпопулярніших українських пісень.

У програмі вечора — перегляд документального фільму про пісню, прослуховування першого її виконання, лекція запрошеного гостя Левка Дутковського — друга Володимира Івасюка, творця легендарного ансамблю «Смерічка».

Ведуча — Парасковія Нечаєва, перший директор меморіального музею Володимира Івасюка.

Адреса книгарні: вул. Межигірська, 21 (метро Контрактова площа, вихід до вул. Нижній Вал).

Нагадаємо, автором безсмертної «Червоної рути» є Володимир Івасюк, який, без перебільшення, став пісенним символом не лише Буковини — він прославив всю Україну.

«Червона рута» у потрактуванні Володимира — це не просто щире велике кохання двох молодих людей. У ній — незбагненна глибина, вища таємниця. Адже вона не стала шлягером, не спалахнула вогником, щоб погаснути.

Коли у 1970 році Чернівецька телестудія транслювала з Театральної площі на всю Україну «Червону руту» Володимира Івасюка, на площі та прилеглих вулицях завмер автомобільний рух.

У 1971 р. «Червона рута» була визнана «піснею року». Відтоді минули десятиліття, а цю пісню без перекладу співають у всьому світі.

За матеріалами «Української правди» та «Сторінок пам»яті Володимира Івасюка"

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути