Рік, що минає, запам’ятався педагогам спробами МОН підім’яти все під себе, студентськими акціями та створенням групи у Facebook.
Як передає кореспондент «Коментарів», про це свідчать результати опитування, проведеного Центром освітнього моніторингу спільно з Центром тестових технологій та моніторингу якості освіти.
За словами директора Центру освітнього моніторингу Павла Полянського, список головних подій в українській освіті, виглядає таким чином.
На перше за важливістю місце опитані винесли затримки з ухваленням Закону «Про вищу освіту». На другій позиції розташувалося непродумане і непідготовлене введення нових стандартів дошкільної та шкільної освіти, нових шкільних програм. На третій сходинці — ухвалення скандального закону «Про засади державної мовної політики».
ТОП-5 замикають політизація освіти напередодні минулих парламентських виборів і відтік випускників українських шкіл на навчання в закордонних вишах.
Далі йде крах спроб підпорядкування всіх вищих навчальних закладів відомству Дмитра Табачника. На сьомому місці — поява Наказу МОН про нові умови публікації дисертацій на здобуття наукових ступенів.
Наступною важливою подією, причому позитивною, названо вплив громадськості на обговорення проектів Закону «Про вищу освіту» та студентські акції. Далі, також під знаком «плюс» йде зміцнення ролі студентського самоврядування. На останній же позиції ТОП-10 розмістилося створення на Facebook групи «Разом за кращу вищу освіту», що чимало здивувало організаторів опитування.
Крім того, Полянський зазначив, що всі шанси потрапити в список мали ще дві події, що відбулися вже після завершення опитування: повторне призначення Дмитра Табачника міністром освіти, а також обрання екс-директора Українського центру оцінювання якості освіти Лілії Гриневич головою профільного комітету ВР.
Як, своєю чергою, розповів директор Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти Ігор Лікарчук, у ході опитування було проанкетовано близько сотні ректорів, учителів, директорів шкіл, журналістів, громадських активістів та інших експертів у сфері освіти. І перше, що здивувало дослідників — респонденти не змогли назвати події, які можна вважати справді резонансними, такими, що «зачепили» всіх. Для прикладу, у 2008 році такою подією було введення Зовнішнього незалежного тестування.
Другий висновок, який здивував дослідників — більшість названих подій (2/3 від загального числа) оцінювалися негативно. Третьою характерною рисою стало те, що список, який вийшов у підсумку, не перегукується з ТОП-10 подій, опублікованими напередодні Міністерством освіти і науки, молоді та спорту.
Таким чином, упевнений Лікарчук, можна говорити про те, що реформи в українській освіті, всупереч гучним заявам чиновників, не здійснюються. Крім того, опитування показало наявність двох світів, що сформувалися в українській освіті: світ чиновників, що мають свої уявлення про освіту, і тих, хто змушений споживати їхні рішення, бачачи зовсім інші реалії.
