chrome firefox opera safari iexplorer

Влада Києва з нагоди 200-річчя Тараса Шевченка хоче приватизувати Центральну бібліотеку імені Шевченка для дітей

26 жовтня 2013 о 15:01

До народного депутата Миколи Томенка звернулося керівництво Української бібліотечної асоціації з проханням допомогти у вирішенні подальшої долі Центральної бібліотеки імені Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва, приміщення якої за адресою проспект Перемоги, 25-А (площею 790 кв.м) вже вдруге намагаються приватизувати.

Нагадаємо, з подібним проханням УБА зверталася до Миколи Томенка у березні минулого року. Під впливом громадськості та звернень народного депутата вдалося відкрити справу за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, відповідно до якого приміщення, де розташована та функціонує Центральна бібліотека для дітей, включено до Програми приватизації комунального майна. Справа в тому, що включення даного приміщення до програми приватизацію порушує норми законодавства, згідно з яким будівлі (споруди , приміщення) або їх окремі частини, де розміщуються бібліотеки, які є об’єктами загальнодержавного значення, не підлягають приватизації.

31 січня 2013 р. Окружний адміністративний суд м. Києва постановив задовольнити повністю позов заступника прокурора м. Києва та визнати незаконним і скасувати рішення Київради про включення приміщення бібліотеки до програми приватизації шляхом продажу на аукціонах, за конкурсом.

Через сім місяців після винесення судового рішення (22 серпня 2013 р.) Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав апеляцію на рішення Окружного суду м. Києва. 4 жовтня було відкрито провадження, засідання призначено на 31 жовтня 2013 р.

Таким чином напередодні святкування 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка та на честь Року Шевченка в Україні київська влада хоче зробити оригінальний «подарунок» – приватизувати будівлю дитячої центральної бібліотеки, що носить його ім’я.

Нагадаємо, Центральна бібліотека імені Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва діє з 1919 р. Її статус науково-дослідного, інформаційного та консультативного центру з питань культурного розвитку дітей міста визначено урядом України.

Бібліотека створена у 1918 році за клопотанням відомих діячів культури П. Г. Тичини, В. К. Магерівського і в той час була другою бібліотекою для дітей в Україні. Деякий час тут працював бібліотекарем сам Павло Тичина. У квітні 1920 року за його пропозицією бібліотеці присвоєно ім’я Тараса Григоровича Шевченка.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути