П’ять років тому — 15 квітня 2011 року — з Туманного Альбіону до Канева прибула поважна і настільки ж незвична місія. Вона мала виконати волю жінки — відомої письменниці, перекладачки, громадської діячки і правозахисниці Віри Річ (Фейт Елізабет Джоан Річ (1936—2009), яка заповіла поховати свій прах у серці України, яким вважала могилу Тараса Шевченка.
Хто ж вона? На це природне для пересічного українця запитання й мала дати відповідь наукова конференція у Шевченківському національному заповіднику, присвячена п’ятій річниці події, а також 80-річчю від дня народження корінної британки, пише Україна молода.
Віра Річ — явище унікальне. Завдяки подвижницькій діяльності цієї жінки англомовний світ знає щонайменше 47 українських поетів — від Тараса Шевченка до Василя Стуса, знає, між іншим, і білоруських, бо так сталося, що з дитинства Фейт була пов’язана з білоруською діаспорою в Лондоні.
А все почалося ще 1957 року, коли 21-річній студентці Оксфордського університету, яка вивчала давньоанглійську і давньоскандинавську мови, запропонували перекласти «Пролог до поеми «Мойсей» Івана Франка. Важко сказати, що це було з боку приятелів Фейт Елізабет — жарт чи авантюра. Адже серед славістів вважалося, що текст цей важкий для перекладу, що й фахівцеві з великим досвідом це може бути не під силу, а що вже казати про юну леді. Але сталося те, що сталося.
А коли міс Річ відкрила для себе духовний материк на ім’я Тарас Шевченко, а згодом переклала цілу низку його віршів та поем і видала це окремою книжкою, долю її як літератора було вирішено.
Ім’я Віри Річ за часів СРСР перебувало під забороною всесильного КДБ. Усе, що стосувалося прав людини у Східній Європі, не проходило повз увагу британки. Чи треба казати, що вона палко підтримала Празьку весну та інші прояви протесту проти тоталітаризму й «імперії зла»? Із розпадом СРСР крига, звичайно, скресла, але пострадянські режими, зокрема і в Україні, «розкручувати» принципову і достатньо прискіпливу діячку з Великої Британії не дуже поспішали.
Тим не менше, Віктор Ющенко нагородив її 2006 року орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Віра Річ стала часто приїжджати в Україну, зокрема до Львова.
Віра Річ цінна ще тим, що орієнтувалася в цій справі на максимальне дотримання оригіналу, чого не скажеш про багатьох сучасних перекладачів, які не обтяжують себе пошуками слів, можливо, архаїзмів та історизмів, а також стилістичних ходів, аби адекватно передати дух твору й епохи, коли жив і творив той чи інший автор.
Тому завдяки жінці, чий прах покоїться неподалік могили Кобзаря, Європа, до якої ми прагнемо, і загалом англомовний світ, за бажанням знатиме саме Шевченка, саме Франка, саме Лесю Українку та інших наших митців, а не те, що нині іменуємо фейком.
