chrome firefox opera safari iexplorer

26 жовтня 1819 року народився український меценат і благодійник Микола Терещенко

26 жовтня 2018 о 09:48
uk.wikipedia.org

 Никола (Микола ) Терещенко народився у Глухові  Чернігівської губернії, в родині дрібного крамаря Артемія Яковича Терещенка.   

Батько, енергійний і підприємливий,  прагнув будь-що дати дітям добру освіту. Однак грошей постійно бракувало.  «Буквально на мідні п'ятаки я закінчив глухівське повітове училище», — згадував ті часи Микола Артемійович.

Не по літах самостійний, Микола з юності почав заробляти: пристав до чумаків та їздив із ними до Криму — по сіль і рибу. Згодомстав скуповувати чумацький товар і торгувати ним у  Глухові.

1854р. батько у с. Вороніж Глухівського повіту збудував невеличку цукроварню, змонтувавши обладнання, привезене з Варшави, — чим поклав початок «цукровій імперії Терещенків».

Прислужилася аграрна реформа 1861р., відколи  Микола Артемійович почав орендувати та скуповувати  поміщицькі маєтки з цукроварнями в Чернігівській і Курській губерніях. Справи стрімко пішли вгору: вже 1870-го Терещенко мав близько 10 цукроварень, до яких із часом додалися залізниця, ліс, виробництво сукна, спирту, велика торгівля. М.Терещенкові належало також близько 80 тисяч десятин землі, парові й водяні млини у Київській, Волинській, Чернігівській, Харківській,Подільській, Курській, Тульській губерніях.

Миколу Терещенка  знали й шанували не лише як вдатного  підприємця, а й як громадського діяча, відданого суспільним інтересам. Від 1851-говін поспіль 9 років обирався старшим бургомістром Глухова, затим понад 20 років обіймав різні посади у міському самоврядуванні:  був міським головою, головним губернатором земських зборів, почесним мировим суддею. Відома тодішня діяльність Миколи Терещенка й як благодійника: опікувався міської лікарнею, сиротинцями, очолював раду піклування про в'язниці.

1870р.М.А.Терещенко переїхав до Москви. Проте серце кликало у рідні краї, й за 5 років Микола Артемійович повернувся в Україну. 

Родина оселилась у Києві, в будинку на розі Бібіковського  бульвару  (нині бульвар Т. Шевченка) та Олексіївської (нині Терещенківська), купленого у Павла Демидова, міського голови Києва. На той час у палаці налічувалося  47 кімнатіз 40 камінами та печами. Тут на свята збиралася вся велика родина Терещенків. У найкращих залах Микола Артемійович розташував свою багатющу художнюколекцію, що її започаткував іще в Глухові. Збирали художні твори і брат Миколи — Федір, і діти — Іван, Олександр, Варвара та Ольга. В колекції ІванаТерещенка були, серед інших робіт, малюнки Т.Шевченка «Видубицький монастир», «Костьол у Києві», «Крутий берег Аральського моря», «Казахський хлопчик дрімає біля грубки», «Казах на коні».

У Києві Микола Артемійович  активно займається доброчинністю: фінансує будівництво громадських споруд, у тому числі —  єдине в імперії училище для сліпих, яке відкрилося 1881р.; жертвує  23 тисячі карбованців на будівництво Маріїнського сиротинця. Коштом Фонду братів Терещенків, до якого щороку  надходило 80% прибутків «Товариства цукробурякових та рафінадних заводів братів Терещенків у Києві», будувалися  гімназії й лікарні, школи й притулки,  розбудовувався оперний театр і зводилися театр оперети, консерваторія,  Міський музей (нині – Національний художній музей України). На основі колекції художніх творів, що належала братам Терещенкам, нині діє Київський національний музей російського мистецтва, розташований у колишньому будинку Ф.А.Терещенка.  Варвара, донька Миколи Артемійовича, та її чоловік Богдан Ханенко, були також відомими меценатами й зібрали велику колекцію  творів західноєвропейського та східного мистецтва, яку передали Києву.  Нині  в будинку, де мешкало подружжя Ханенків, розташований Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

14 жовтня 1899р. Микола Терещенко відзначив одразу два ювілеї: 80-річчя від дня родження і 50 років державної служби. Вітати ювіляра прибуло мало не 150 делгацій – від міських владців, громадських організацій – до робітників цукроварень. 

Микола Артемович ретельно підготував  заповіт, у якому розподілив капітали та нерухомість загальною вартістю понад 30 мільйонів карбованців між своїми дітьми, а також численними установами, якими опікувався впродовж свого життя. 

М.А.Терещенко помер 19 січня  1903р. Упродовж двох днів у Володимирському соборі Київ прощався зі своїм почесним громадянином. Потім містяни на руках  пронесли труну до будинку, де мешкав Терещенко, звідси — до залізничного вокзалу, щоб доправити до Глухова, де в родинній усипальниці Анастасіївської церкви великий добродійник і меценат знайшов вічний спочинок. 

23 серпня 1909р. на площі між Спасо-Преображенським та Анастасіївським храмами у Глухові було встановлено пам’ятник М.А.Терещенку. В буклеті, виданому до цієї дати, зазначалося: «… Нехай же цей пам’ятник громадянину-трудівникові слугує закликом до праці, громадянського подвигу, пробуджує й виховує добрі людські почуття і прагнення». 

За часів УНР  у 18 кімнатах палацу Терещенків розташовувався Генеральний секретаріат шляхів сполучення, у  інших, а також на горищі, були складені домашні речі та колекції. І речі, й  мистецькі твори  вилучати було суворо заборонено.  Господарі на цей час час уже   мешкали за кордоном.

Зовсім інше робилося тут за більшовиків. Мистецтвознавець Ф.Ернст улітку 1918р. писав:  «Хто не відвідав Терещенківський будинок у дні панування в Києві радянської влади, той, звичайно, не може собі скласти й приблизного поняття про вчинений тут погром. Особливо тяжке враження справляли залишки чудових полотен першокласних художників, розірвані на шматки або бездумно посічені ударами шабель. Низку картин було просто вирізано з рам за допомогою ножа або шаблі – як вирізана була шкіра із сидінь стільців і крісел. Украденими виявились 40 картин різних майстрів російської школи, 188 етюдів і ескізів Верещагіна, одна гравюра Крамського, 3 бронзові статуї і 44 художні альбоми…» Відомо, що серед украдених чи знищених картин були «Одаліска» Врубеля,  «Монахиня» та «Петрушка» Репіна, «Спокуса Антонія» Мурашка, «Кремль» та «Індійський палац» Верещагіна»,  твори Маковського, Сведомського, Ріццоні, Шишкіна та багато інших цінних робіт. 

Щойно захопивши Глухів, більшовики  викрали й бронзовий пам’ятник М.Терещенку, а родинна усипальниця була варварськи розграбована.

Від 1948р. р. в колишньомупалаці М.А.Терещенка  розташовується Державний (нині Національний) музей Тараса Шевченка. Кілька років тому сучасні «архітектори»- герострати взялися «перебудовувати» унікальну  пам’ятку на свій сумнівний смак: знесли балкон,  зруйнували стіни, замурували центральний вхід та вікна, зняли ліпнини з фасаду. Нащадок  родини меценатів, мер Глухова Мішель Терещенко писав:«…безкарно спотворений Палац Терещенків на бульварі Шевченка, 12 (пам’ятка національного значення, у якій замуровані «Двері Добра», вікна, знята ліпнина, прибудований скляний ангар)…»

1900 р. вулиця, де були розташовані маєтки меценатів, отримала назву Терещенківської.  Уже в роки незалежності, точніше, 1992-го, вулиці повернули цю назву.

2009р. в Києві, на території Науково-практичного центру дитячої кардіології  та кардіохірургії,  було відкрито пам'ятник видатному меценатові роботи  скульптора О.Михайлицького.  

Підготувала Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

23 серпня

Інші дати
23 серпня відзначають:
  • Європейський день пам’яті жертв сталінізму і нацизму.
  • Міжнародний день пам’яті жертв работоргівлі та її ліквідації.
Розгорнути
Народився Анатолій Перепадя
(1935, с. Попелак Херсонської обл. - 2008) - український перекладач із французької, італійської, португальської, іспанської, каталонської мов. Перекладав твори Сервантеса, Пруста, Сент-Екзюпері, Камю та ін.
Розгорнути
Народився Осип Маковей
(1867, м.Яворів, Львівська область – 1925)український письменник, публіцист, редактор багатьох періодичних видань, педагог та громадсько-політичний діяч.
«Тихий сон по горах ходить, Не шуміть, ліси зелені, За рученьку нiчку водить. Спати йдіть, вітри студені. I шумлять ліси все тихше, Най малята сплять здорові, Сон малих звiрят колише. Най їм сняться сни чудові. (Осип Маковей)
Розгорнути