chrome firefox opera safari iexplorer

Малювати серцем і… вустами

14 грудня 2018 о 09:41
esu.com.ua

14 грудня виповнилося би 70 років самобутній художниці Катерині Литовченко.

Життя і творчість цієї людини – приклад великої відваги і духовної вищості таланту над  життєвими лихами.

Катерина народилася 1948р. в Должанську (на той час – Свердловськ) на Луганщині. З дитинства мріяла стати повітряною  гімнасткою. У 12 років  дівчинка почала займатися акробатикою. Закінчивши школу, вступила до міського торговельного училища, продовжувала  тренуватись у секції при палаці культури. Циркова група набувала популярності, почала виїздити на виступи до інших міст. Катрусю, веселу, життєрадісну, товариську, здавалося, любили всі, її чекало добре майбутнє…

1 червня 1968р. під час тренувань на батуті Катерина дістала перелом шийного відділу хребта. Миттєвий параліч прикував  19-річну юнку до ліжка. Вона затято боролася: не дні чи місяці – роки лікування, виснажливих  вправ… Руки, ноги, спина залишилися нерухомими. Ціною надзусиль вдалося відновити лише рухи шийних м’язів. Згодом пригадуватиме гостре відчуття щастя, коли змогла, повернувши голову, подивитися у вікно.

Катерина почала писати – тримаючи олівця у зубах: «Від перших спроб і сотні зіасованих аркушів паперу до перших літер минули роки. Вдалося зробити практично  неможливе – навчитися писати знову», — скаже вона пізніше в інтерв’ю. І ще: «Травма позбавила мене всього, та олівець став рятівною соломинкою, і він повернув мене до життя…»

 esu.com.ua

Потім вона стала творити  картини – олівцями, фломастерами. Понад 400 робіт, багато з яких виставлялись у Канаді та США, Бельгії та Нідерландах, Австрії, Німеччині, Італії. Переважно –  пейзажі рідного краю, написані  з любов’ю і  майстерністю.

Своїх  робіт  вона ніколи не продавала – лише дарувала, передаючи з ними часточку душевного тепла.

Художниця Катерина Литовченко померла 16 липня 2012р. Впродовж 44 років її тіло було нерухомим, але незламний дух ширяв у високості, наснажуючи багатьох людей на віру у власні сили та здібності й даючи надію.  

Олена Бондаренко

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути