chrome firefox opera safari iexplorer

В Боярській лісовій дослідній станції відкрили лінію обробки пиломатеріалів

15 травня 2019 о 16:40
nubip.edu.ua

Голова наглядової ради НУБІП та ініціатор закону про мораторій на вивезення лісу-кругляка Микола Томенко відвідав Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів та природокористування  «Боярська лісова дослідна станція», де сьогодні запустили нову лінію обробки обрізних пиломатеріалів.

«Сьогодні НУБІП показує чудовий приклад, як  можна відновлювати деревообробну галузь, працювати над системою газозаміщення та створення нових робочих місць. Розширення виробництва на Боярській лісовій дослідній станції також дає можливість студентам, які навчаються на відповідних спеціальностях, здобути потрібні навички та займатися науково-практичною діяльністю.»

До відкриття такого цеху підштовхнула загальноукраїнська криза з реалізації лісоматеріалів круглих.

У розмові з журналістами Микола Томенко зазначив, що для того, аби такі події, як в Боярській лісовій дослідній станції, стали не виключенням, а нормою,  потрібно системно працювати в цій сфері.

«На сьогоднішній день п`ятий рік Державне агентство лісових ресурсів не має керівника і не зрозуміло як ця галузь взагалі працює, оскільки відсутня елементарна програма розвитку та стратегія. Налагодити систему можливо лише постійною роботою та виключення корупційної складової з цієї сфери. А поки ми будемо всіляко підтримувати такі поодинокі ініціативи впровадження нових технологій у виробництві деревини.» 

Розділи: Суспільство

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути