chrome firefox opera safari iexplorer

Іван Котляревський — духовний батько української мови

09 вересня 2019 о 09:08
vikna.if.ua

Котляревський Іван Петрович народився 9 вересня 1769 р. у Полтаві, помер у цьому ж місті 10 листопада 1838 р. Український поет, драматург, громадський діяч, зачинатель нової епохи української літератури.

Головна заслуга і досягнення Івана Котляревського.

Теза російської пропаганди 2014—2015 рр. про те, що немає української нації і мови (є «ополячений діалект» російської мови, а «українці» — це «малороси»), був спростований ще наприкінці 18 століття, коли у 1798 році в Петербурзі вийшли три перші частини «Енеїди» Котляревського з обширним, більш ніж на 1000 слів, українсько-російським глосарієм.

Наявність літературної мови і є атрибутом нації. Так, більш ніж 200 років тому завдяки літературному подвигу Івана Котляревського всі філологи світу дізналися і визнали українську мову, на яку можна перекласти «Енеїду» Вергілія, як раніше давньогрецький сюжет був викладений французькою (П. Скарроном), німецькою (А. Блюмауером) і іншими мовами світу.

Не випадкова з позиції філології і тематика жанру. Література кожної із країн у народженні своєму проходить 3 етапи — спочатку вона сміється, потім плаче і тільки потім гучно заявляє про себе. Старт процесу народження літератури української дав Котляревський, підхопив Квітка-Основ'яненко, кульмінацією стала творчість Тараса Шевченка."Енеїда" Котляревського в свій час стала джерелом цілющого сміху, що повернув українську націю до життя в найважчий для неї період. Письменник довів, що українська мова, яка вважалася народною говіркою, ідеально підходить для написання серйозних літературних творів;

написана Котляревським «Енеїда» стала переламним моментом не тільки в літературі, а й в історії народу як такого, вона відродила українську мову після багаторічних спроб задушити голос народу;у надскладніший для українців історичний період письменник дав нації силу для відродження, почерпнув натхнення в самому народі, його побуті і блискучих гранях індивідуальності;

сміх для нації означає оздоровлення і вихід на новий рівень самоусвідомлення. На стику 17-18 століть «Енеїда» повернула українцям силу для боротьби за існування тоді, коли у відродження нації після знищення Гетьманату і Запорізької Січі вже майже ніхто не вірив;

головним героєм поеми Котляревського є український народ. У тексті він постає перед читачами як нація воістину героїчна. Сили козакам дає їх любов до Вітчизни, що перетворює звичайного молодого хлопця на героїчного лицаря;творчість Котляревського відродила до життя українську мову, яка старанно знищувалася протягом 2-ї половини 17-го і 1-ї половини 18-го століття.

Літературні критики стверджують, що «Енеїда» Котляревського написана в надгерметичному стилі, відчинити «контейнер» під силу тільки людині, яка добре знає українську історію. Письменник Євген Сверстюк свого часу говорив, що в «Енеїді», крім безпосередньо тексту, є ще підтекст і надтекст.

У своєму найвідомішому творі Котляревський одягнув героїв Вергілія в український стрій. У результаті виявилося, що справжній зміст поеми український народ зрозумів, а імперська влада не побачила небезпеку для себе в «Енеїді». Твір досить часто називають «історією України в часі, що пливе морськими хвилями».

У Котляревського Еней — збірний образ українського козака, у Турні уважний читач легко вгадає московського царя, а у Трої побачить українську державу, яка у своєму розвитку постійно стикається з протидією. Часто «Енеїду» називають енциклопедією українського побуту. Знань інтелігент Котляревський набирався, йдучи в народ. Письменник одягався у непримітний мужицький одяг і поринав у світ простого люду.

Збірні образи присутні і в його драматичних творах. У п'єсі «Наталка-Полтавка» письменник описав ідеальну українську жінку, яка вміє любити всім серцем. В образі Возного драматург показав, що навіть у буденному житті є місце подвигу, а щастя близькій людині дарувати легко і просто. У 1889 році легендарний український композитор Микола Лисенко написав оперу за п'єсою «Наталка-Полтавка», твір перекладено на безліч мов, і по нинішній день по ньому ставляться театральні постановки.

Неважко знайти збірний образ, цього разу негативний, і у творі «Москаль-чарівник», написаному Котляревським у 1819 році. Якщо в «Енеїді» сатира завуальована, то в п'єсі недоліки прихильників царського гніту продемонстровані набагато яскравіше. Критики називають п'єсу сміливою, зухвалою сатирою на московську владу.

Примітно, що «Енеїда» виходила в друкованому вигляді поетапно. Спочатку, не повідомивши, письменника, у 1798 році видавець Михайло Парпура у Санкт-Петербурзі опублікував перші 3 розділи поеми. Видавець отримав непоганий прибуток, письменник — славу. Відсутність реакції на ризикований сатиричний твір показала, що імперська влада суті «Енеїди» не зрозумла, це надихнуло письменника на продовження твору.

Повний текст опублікований тільки після смерті автора, у 1842 році. Над поемою Котляревський працював майже все своє життя, почавши ще під час навчання в духовній семінарії. Фінальний варіант тексту складається з 730 строф по 10 рядків у кожній.

Літературознавці зазначають, що творчість Котляревського містить у собі ознаки бароко та романтизму. Однак бароко письменник розумів по-своєму, він показав, що величними можуть бути і прості жителі українського села. Письменник став автором першого серйозного твору народною мовою, до цього вона вважалася наріччям, яке підходить тільки для написання інтермедій.

Біографія Івана Котляревського.

Народився 9 вересня 1769 року у Полтаві в сім'ї козацько-старшинського роду, яка належала до еліти Гетьманщіни;з 1780 по 1789 рік навчався у духовній семінарії Полтави, де освоїв кілька іноземних мов. Від продовження навчання у Санкт-Петербурзі відмовився, поступив після закінчення семінарії на службу канцеляристом;з 1793 по 1796 рік працював вчителем у сім'ях сільських поміщиків;у 1796—1808 роках проходив військову службу, брав участь у боях під Ізмаїлом і Бендерами у рамках російсько-турецької війни;з 1810 року був покровителем в Полтавському будинку для дітей бідних дворян;у 1812 році займався формуванням 5 Українського козачого полку для участі підрозділу у війні проти Наполеона I Бонапарта. Письменникові було обіцяно, що після завершення війни полк буде збережено як постійне козацьке війською. Але задумка Котляревського так і не вдалася, обіцянки царський уряд не виконав;у 1816—1821 роках обіймав посаду директора у Полтавському театрі, поповнив репертуар власними драматичними творами;з 1827 по 1835 рік працював покровителем богоугодних закладів у Полтаві;помер 10 листопада 1838 року у власному будинку і улюбленому місті.

Цікаве про Івана Котляревського.

Основоположник української літератури, судячи з розповідей сучасників, що дійшли крізь століття, був людиною цікавою в спілкуванні, з блискучим почуттям гумору. Люди, які знали Котляревського, казали, що він міг розповідати про звичайні речі дуже смішно, але сам при цьому навіть не посміхався.

Стиль життя поета досить часто порівнюють з долею Григорія Сковороди. Обидва знакових для України письменника всіма можливими способами намагалися уникнути контакту з владою. Однак, якщо Сковороду часто називають першим українським мандрівним філософом, то Котляревський все своє життя прожив у рідній Полтаві.

Котляревський, який створив у своїй «Наталці-Полтавці» образ ідеальної, люблячої українки, так і не одружився. Літературознавці приводять 2 можливі версії того, що перспективний у всіх відношеннях наречений так і не став чиїмось чоловіком. Одні припускають, що нещасна любов могла мати місце ще за часів навчання в духовній семінарії.

Згідно з іншою версією, серце письменника забрала особа, котру звали Марією Семенівною. Вона виховувала 7 дітей поміщика тоді, коли Котляревський працював учителем у сім'ях багатих землевласників. Є дані, що рука коханої жінки поета була обіцяна іншому чоловікові, і відразу ж після весілля дами серця письменник пішов у військо, де провів 14 років.

Свого часу Котляревський був членом Полтавської масонської ложі «Любов до істини», користувався авторитетом в місті. За допомогою власних зв'язків письменник сприяв викупу з рабства Михайла Семеновича Щепкіна, який не тільки є засновником російської акторської школи, але й кращим виконавцем головної ролі у п'єсі «Москаль-чарівник».

Михайло Семенович Щєпкін

Михайло Семенович Щєпкін

«Енеїду» з автографом Котляревського дбайливо зберігав імператор Олександр I. Примірник твору також був у особистій бібліотеці Наполеона I Бонапарта в його житлі після вигнання на острів Святої Єлени.

Відзначився письменник і під час своєї роботи покровителем богоугодних закладів. У середовищі опікунів досить поширеним явищем була корупція, якій в діяльності Котляревського, кришталево чесної людини, не спостерігалося. У результаті за 1 рік роботи він зумів заощадити 2400 червонців.

Перед смертю Котляревський роздав власне майно близьким і друзям, звільнив невільників. Пам'ятник на могилі поета поставив його друг Павло Стеблін-Каменський. На надгробній плиті викарбувані слова, написані Тарасом Шевченком.

Увічнення пам'яті Котляревського.

У 1952 році Літературно-меморіальний музей імені Котляревського відкритий у Полтаві;у 1969 році на Івановій горі у Полтаві відкрито музей-садибу в будинку, де народився і жив письменник;ім'я Котляревського увічнено в назвах вулиць різних міст України, в Полтаві та Києві ім'я поета носять парки. Безліч навчальних закладів, бібліотек і навіть кінотеатрів названо на честь видатного літератора;28 жовтня 1998 року Національний банк України випустив пам'ятну золоту монету номіналом 100 гривень у рамках серії «Духовні скарби України» на честь 200-річчя першого видання «Енеїди»;у вересні 2009 року в серії «Видатні особистості України» випущена срібна монета номіналом у 5 гривень, присвячена Івану Котляревському;пам'ятник на могилі Котляревського авторства скульптора Леоніда Позена. Цей майстер також є автором першого в світі пам'ятника письменнику, встановленого у Полтаві;пам'ятник поетові встановлено біля Українського католицького університету святого Климента в Римі;на території музею-садиби у 1971 році встановлено гіпсобетонне погруддя роботи скульптора Галини Кальченко. Ця жінка створила також пам'ятник-погруддя у Києві, встановлений у 1973 році;у 2004 році встановлено барельєф Котляревському і «Енеїді» в пам'ятнику літописцям Русі-України в місті Чернівці;у 2010 році пам'ятник письменнику встановлено на території військово-історичного комплексу «Бендерська фортеця» у місті Бендери (Придністров'я);у 1969 і 1994 роках випускалися поштові марки, присвячені Котляревському;з 2007 року в Полтаві вручається обласна премія імені Котляревського;з 1990 року щорічно присуджується премія імені Котляревського за досягнення в галузі драматургії і театрального мистецтва. Лауреати обираються представниками Міністерства культури, Спілки письменників України та Спілки театральних діячів України.

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути