chrome firefox opera safari iexplorer

11 листопада – 101 рік від дня народження української актриси Ольги Кусенко

11 листопада 2019 о 16:43
5.ua

Творчість цієї
талановитої мисткині  відзначена
численними нагородами, преміями, званням народної артистки. Але найвагомішою,
найціннішою нагородою для неї були визнання і любов публіки.

 Народилася Ольга Яківна Кусенко у 1919 р. в Каневі. 

Батька вбили бандити у рік народження доньки. Дівчинку
виховувала мама. Саме вона змалечку прищеплювала Олечці любов до українського
поетичного слова. Тож у 5 років дівчинка  вже виступала перед земляками із віршами
Тараса Шевченка.

  Сталося так, що Оля
опинилася в  дитбудинку, затим – у інтернаті. Розрадою,
а водночас – великим захопленям – стала для неї самодіяльна сцена. Юна аматорка
вирішила будь-що втілити заповітну мрію – стати професійною актрисою. 

1937 р. Ольга
вступила на акторський факультет Київського державного театрального інституту ім.
Івана Карпенка-Карого. Дипломна робота О.Кусенко — роль Мані у фільмі «Сім’я Януша» (Білоруська кіностудія) – принесла
перший успіх.  

 1941 р. Ольга отримала диплом актриси драматичного театру. 

22 червня мала відбутися зустріч молодої акторки з відомим
режисером Олекандром Довженком – той запросив її на одну з провідних ролей у
своєму новому фільмі. Однак на заваді стала Друга світова… 

Ольга Кусенко
добровільно записується  медсестрою військово-санітарного
потяга. Не лише доглядає поранених, а й створює самодіяльну акторську трупу, що
виступає перед бійцями.   

1943 р. Ольга
Кусенко – актриса
фронтових театрів, у тому числі — театру 4-го Українського фронту. Виступила у 450 концертах.  

Від 1944 р. О. Кусенко служить у Київському театрі ім. Івана Франка. На сцені відомого театру зіграла близько
60 ролей. Марися  («Мартин  Боруля» І.Карпенка-Карого), Одарка («Фараони»
О.Коломійця), Варя ( «Вишневий сад» А.Чехова), Регана («Король Лір»
В.Шекспіра)…  Критики і публіка із
захватом сприймали Ольгу Кусенко в ролях з української театральної класики:
Олена ( «Глитай, або ж Павук» М.Кропивницького), Маруся ( «Ой, не ходи, Грицю…»
М.Старицького, Анна ( «Украдене щастя» І.Франка), Меланка ( «Свіччине весілля»
І.Кочерги). Саме про образ Меланки, створений Ольгою Кусенко, видатний режисер
Гнат Юра писав, що він став «….поетичним символом України».  

  В останні роки
сценічної діяльності Ольга Яківна зіграла найулюбленішу з-поміж своїх ролей — Василуцу  («Каса маре» Й.Друце). У Василуці – сильній,
мудрій і водночас – жіночній, теплій – актриса бачила втілення власної
вдачі.  

Ольга Кусенко
багато виступала на радіо, знімалась у телевізійних фільмах- виставах рідного  театру. Писала  статті, присвячені акторській професії.  

Ще під час навчання в інституті Ольга Кусенко познайомилася
з Юрієм Тимошенком – майбутнім народним улюбленцем «Тарапунькою». Це була
дружба, котра під час листування у воєнні роки стала взаємним коханням.
Побралися Ольга і Юрій у 1946-му й прожили у злагоді 18 років. Поки Юрій не
зустрів молоду співачку Юлію Пашковську…    

Минуло 20 років, сповнених для Ольги гірких самотніх
спогадів. І от якось, після одного з концертів, Юрій підійшов до Ольги з
квітами і запропонував знову бути разом.Однак вона ступити вдруге у ту саму
ріку не змогла…        

Померла актриса 17 листопада 1997 р. в Києві. Юрій
Тимошенко пішов із земного світу  на 11
років раніше…  

На фасаді будинку №15 на Хрещатику, де мешкала актриса,
встановлено меморіальну дошку. 

Підготувала Олена Бондаренко,

Громадський рух
Миколи Томенка «Рідна країна»

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути