Одним із найвідоміших словʼянських скарбів стали знайдені в 1907 р. 116 срібних виробів VІ–VІІ ст. у с. Мартинівці Канівського району Черкаської області. Вага речей становила понад 3 кг.
За переказами, скарб селяни поділили між собою, і минуло аж пʼять років, коли нарешті вдалося зібрати предмети разом. Частина прикрас із мартинівського скарбу в 1912 р. потрапила до Британського музею в Лондоні (27 речей), решта надійшла до Київського художньо-промислового і наукового музею, а нині зберігається в Національному музеї історії України та його філіалі – Музеї історичних коштовностей України.
Колекція містить посуд візантійського походження, зокрема, чашу з константинопольським клеймом, кубок та ложечку, а також браслети з потовщеними кінцями, фібули, очкоподібні підвіски, деталі поясних наборів.
Клейма майстрів на чаші та іншому посуді свідчать про те, що їх виготовили у Візантії за часів імператора Юстина Другого (565–587). В експозиції МІКУ представлені золочені фігурки чоловічків та фантастичних звірів, що, найімовірніше, оздоблювали чоловічий одяг (шкіряний панцир), хоча існують і інші версії.
Саме ці зображення людських постатей дослідники-аматори вважали прибульцями із космосу.
Також поширилася думка, що перехрещені по діагоналі насічені лінії на сорочці є найдавнішою українською вишивкою.
Ще один скарб, що частково складався з аналогічних предметів, виявили в с. Хацьках Черкаського району знову ж таки на Черкащині у 1893 р.
Серед речей мартинівського та хацьківського скарбів були як жіночі, так і чоловічі набори. Щодо чоловічих поясних наборів – можливо, пояси мали й геральдичний зміст, оскільки всі відомі комплекти відрізняються один від одного за формою, малюнком та деталями оздоблення. На деяких накладках є тамгоподібні знаки родових старійшин. Припускають, що на основі цих символів згодом формувалися тризуби Русі – княжий знак династії Рюриковичів.
