16 червня 1578 року у Львові привселюдно стратили Івана Підкову. Історики переповідають,що турецький султан Мурад Третій заплатив польському королю Стефану Баторію 50 биків, 4 бочки вина та 2 бочки маринованих лимонів за страту знаменитого козацького гетьмана. Згодом козаки викрали його тіло й перепоховали в Каневі.
А ще Тарас Шевченко у своєму творі «Іван Підкова» (1840 рік) прославив знаменитого народного ватажка: «Було колись — в Україні Ревіли гармати; Було колись — запорожці Вміли панувати. Пановали, добували І славу і волю…»
За одним із народних переказів, нібито Шевченко говорячи про Канів заповідав: «Тут був козацький цвинтар, тут похований Іван Підкова. Нехай мене тут і поховають».
Власне так і сталося. Тож наші козацькі очільники (за різними джерелами тут поховані щонайменше 5 козацьких гетьманів) й наш світоглядний батько Тарас спочивають саме у Каневі.
Героїчне життя й легенди щодо Івана Підкови заслуговують щонайменше на окремий історичний телесеріал. Нагадаю лише про неймовірну силу та міць Івана (Серпяга, Вода, Підкова), який мав зріст 2 метри 29 см!
А нині просто згадаємо нашого героя і слова Шевченка про нього:«Було колись добре жити На тій Україні… А згадаймо! Може, серце Хоч трохи спочине.»
Про історичний Канів рекомендую також переглянути наш фільм із циклу “7 ЧУДЕС УКРАЇНИ» на сайті 7chudes.in.ua
Микола Томенко, очільник Громадського руху «Рідна країна»
