До 200-річчя від дня народження Івана Айвазовського (1917—1900) — пейзажиста, яскравого і плідного представника мариністичного живопису, творчість якого увібрала традиції вірменської, української та російської культур, — у Національному музеї «Київська картинна галерея» презентували виставку «Геній і море. Традиції, пошуки, відкриття», пише Україна молода.
Експонують понад 60 творів живопису і графіки ХVІІІ—ХХ століть з колекції музею, які поєднані морською тематикою.
Є експонати музею Шереметьєвих: архівні матеріали, світлини, різноманітні предмети, що знаходились на військових кораблях ХІХ століття, та особисті речі морських офіцерів — сучасників художника.
Окремий стенд — світлини картин Айвазовського, втрачені музеєм під час Другої світової війни.
Серед названих півтора десятка загублених робіт три виразно української тематики: «Чумацький обоз на вечірній зорі в степу» (1856 р.), «Літній вечір в Україні» (1872 р.) та «Чумацький обоз».
Більше 6 тисяч картин
Художник Іван Крамськой писав: «...Айвазовський, хто б і що не говорив, є зірка першої величини, у всякому разі, і не тільки в нас, а в історії мистецтва взагалі...»
Іван Айвазовський народився й прожив більшу частину життя у Феодосії. За свідченнями самого художника, ним створено більше шести тисяч картин; лише частина була врахована і зафіксована за життя.
Численні варіанти, замовлення й «подарункові» мініатюри розсіяні по всьому світу, констатують дослідники творчості. Окрім морської тематики, працював і в інших жанрах живопису: від анімалізму та портрету до релігійного та міфологічного живопису.
Ованес Айвазян — саме так звати знаного художника — народився в сім’ї вірменського крамаря, родина якого переселилася в Крим iз Галичини у 1812 році.
Сім’я жила бідно, і вже в 10 років Іван працював у міській кав’ярні. Він прекрасно грав на скрипці й співав, але найбільшою радістю для нього було малювати самоварним вугіллям на стінах будинків.
Цей «настінний живопис» помітив архітектор Яків Християнович Кох, який подарував здібному хлопцю перші олівці й папір, а потім показав малюнки градоначальнику Олександру Казначеєву.
Саме він, коли став губернатором, забрав підлітка з собою до Сімферополя, поселив у своєму будинку і віддав навчатися до гімназії.
Із шістнадцяти років, коли обдарований юнак був прийнятий у Петербурзьку академію мистецтв, життя Івана Айвазовського нерозривно пов’язане з живописом.
Закінчивши навчання, з 1840 по 1844 рік, він жив і працював в Італії. Повернувся визнаним майстром з європейською славою.
У 1844 році йому надають звання академіка і призначають живописцем Головного морського штабу.
Із 1847 року Іван Айвазовський — професор Петербурзької академії мистецтв; почесний член академій мистецтв у Петербурзі, Амстердамі, Римі, Парижі, Флоренції та Штутгарті.
За понад шістдесят років творчої кар’єри Айвазовський брав участь у більш як 120 художніх виставках, понад половина з яких були персональними.
Украдені шедеври
Помандрувавши світом, Іван Айвазовський назавжди оселився у Феодосії, де збудував будинок та майстерню, влаштовував виставки, грошові надходження від яких передавав на добродійні цілі, а у 1880 р. заснував картинну галерею. Мав власний маєток Шах-мамай.
Про нього письменник Антон Чехов у листі до своєї сестри писав: «Учора їздив у Шах-мамай, маєток Айвазовського, за 25 верст від Феодосії. Сам Айвазовський, бадьорий старий років 75, являє собою дещо середнє між добродушним вірменином і зажерливим архіреєм; повний власної гідності, руки має м’які і подає їх по-генеральськи. (...) У собі одному він суміщає і генерала, і архірея, і художника, і вірменина, і наївного діда, і Отелло. Одружений на молодій і дуже красивій жінці, яку тримає в їжачках. Знайомий з султанами, шахами і емірами. Писав разом із Глінкою «Руслана і Людмилу». Товаришував із Пушкіним... (...) Маєток розкішний, настільки казковий, таке можна побачити в Персії».
Наприкінці життя передав у дарунок рідному місту будинок і майстерню, картини й скульптурні композиції.
Навіть за кілька годин до смерті художник працював над картиною — «Вибух турецького корабля» (1900).
У будинку Івана Айвазовського в Феодосії діє художня галерея його імені, а перед будинком йому встановлено пам’ятник.
Із феодосійської галереї, з анексованого в України Росією Криму, 11 липня 2016 року було вивезено до Третьяковської галереї 38 картин художника. Основою зібрання Феодосійської картинної галереї були 49 картин.
Більше півстоліття формувалися зв’язки Івана Айвазовського з Південною Пальмірою.
За трохи більше, ніж півстоліття — із 1846 по 1899 рік, в Одесі пройшло 14 персональних виставок художника, значна частина яких носила благодійний характер.
В Одесі, до речі, жила перша дружина художника Юлія Гревс. Айвазовський з великою увагою ставився до долі Одеської рисувальної школи. Його роботи зберiгались у державних установах міста і приватних колекціях.
Найбільш відомим зібранням була колекція Олександра Руссова, частина якої згодом стала власністю Одеського художнього музею. Він нині зберігає 28 живописних і графічних робіт майстра.
Про цінність картин Івана Айвазовського говорять суми, які за них викладають на аукціонах. У 2009 році, наприклад, картину художника «Відплиття Колумба із Палоса» на аукціоні «Сотбіс» в Нью-Йорку продали за 1 млн. 594 тис. доларів.
Київська збірка
Збірка Київської картинної галереї спадщини Івана Айвазовського складається з 18 творів живопису і графіки.
Організатори виставки «Геній і море» відійшли від монографічного і хронологічного їх показу.
У кожному залі поруч iз творами визнаного мариніста і пейзажиста представлені роботи знаних чи маловідомих майстрів, котрі були попередниками, учнями та послідовниками великого майстра.
Такий підхід візуалізує сталі традиції і спадкоємність, пошуки і відкриття мариністичного живопису протягом двох століть.
На виставці «Геній і море» серед зразків раннього періоду творчості Івана Айвазовського — краєвиди «Вид на острові Капрі» (1845) і «Гарба в полі» (1848).
Про багатогранність обдарування художника свідчать роботи з рисами побутового жанру і безпосередньо не пов’язані з темою моря: «Сцена з Каїрського життя. На терасі будинку і загальна панорама міста» (1881), «Афінський Акрополь» (1887), «Волга біля Жигульовських гір» (1887), «Переїзд через Неву» (1883).
Зрілий етап творчості Івана Айвазовського презентований відомим полотном «Буря» (1872), в якому блискуче поєднані стихія, відчуття своботи і боротьби та майстерність художника.
Вирізняються і малюнки художника, виконані зазвичай змішаною графічною технікою, зокрема, «Штиль» (1850), «Шторм» (1850).
Одна з найулюбленіших у європейському мистецтві — тема Італії у залах Київської художньої галереї поєднала таких різних майстрів, як Іван Айвазовський і Микола Ге, котрий значну частину життя провів на Чернігівщині.
В італійському пейзажі «Сорренто» Миколи Миколайовича відчувається спадковий зв’язок з академічними романтичними традиціями і водночас індивідуальна емоційна змістовність.
Мистецтво Івана Айвазовського мало величезний вплив на розвиток кримської тематики у мистецтві.
Картина «У Кримських горах (Кизил-таш)» 1868 року, як і більшість робіт геніального живописця, — це велич макросвіту природи і стихій і чітко виписані самодостатні мікросвіти людей.
Поряд у залах представлено живопис сучасників, учнів і послідовників митця, які спільно представляють епоху у розвитку морського пейзажу та кримських ландшафтів.
До цієї групи робіт належать прекрасні пейзажі: Лагоріо «Кримський краєвид» (1886), Боголюбова «Череда на березі моря. Ай-Тодор» (1870), Судковського «Прозора вода» (1879—1885), Богаєвського «Берег Коктебеля», чарівні, прозорі акварелі з кримськими краєвидами Максиміліана Волошина.
Виставка триватиме до кінця жовтня.
