У той час як уряд не може визначитися з державною мовою, більшість українців не володіють толком ні російською, ні українською мовою, пише видання «Кореспондент».
Експерти Київського міжнародного інституту соціології стверджують, що суржиком спілкуються і пишуть від 11% до 18% українців (від 5 до 8 млн осіб — прим. ред.).
Здебільшого це жителі східних і центральних областей (21,7%), а найменше таких у Західній Україні (2,5%). Однак насправді українців, які перекручують мови, набагато більше, але підрахувати їх соціологи не беруться.
Водночас, багато респондентів не визнають своєї недорікуватості, відповідаючи фахівцям, що досконало володіють двома мовами. Лінгвісти переконані, що грамотністю можуть похвалитися максимум 20% населення країни. Переважно носії змішаної мови — люди, які раніше жили в селах.
Переїжджаючи в мегаполіси і пристосовуючись до російськомовних городян, вони починають вживати російські слова, хоча їх фонетика залишається українською. Зазначимо, суржик активно формувався в нашій країні ще з кінця XVII століття. Тоді в Російській імперії, у складі якої була й Україна, мовою №1 була російська. За даними дослідження, проведеного в 2012 році Інститутом Горшеніна, то однією, то іншою мовою, залежно від обставин, говорять майже третина школярів.
Експерти зазначають, що якщо раніше бідність мови відновлювало читання художньої літератури, то сьогодні молодь здебільшого «нечитаюча». Виросло ціле покоління, яке російській мові вже не вчили, а українській ще не навчили.
Про це свідчать твори і диктанти, в яких діти упереміш використовують слова обох мов. Яскравий тому приклад — «останівка», «біжучий рядок», «запізнюючийся поїзд» і «самий луччий». У нескладному тексті диктанту на півтори сторінки студенти-першокурсники роблять кілька десятків граматичних помилок, розповідає доцент кафедри мовознавства Харківського університету ім. Василя Каразіна Микола Зубков, а рекорд — 140 граматичних і більше 50 пунктуацій помилок в одному тексті, зазначає видання. Ще однією причиною, з якої українські діти глибоко безграмотні, є надмірна комп'ютеризація.
Немає необхідності запам'ятовувати хоч якусь інформацію і вчити правила, якщо завжди можна відкрити потрібну сторінку в інтернеті. Інтернет-сленг, так звана «олбанська мова», робить і свій внесок, засмічуючи мову молоді. «Аффтар пеші ісчо», «превед», «зачот» та інші обороти перекочували з Мережі у живе спілкування.
Також ведмежу послугу робить людині комп'ютерний редактор, який автоматично виправляє помилки, адже люди перестають аналізувати самостійно, як правильно пишеться те чи інше слово, підсумовує видання.
