Бойкот російських товарів набрав неабиякого розмаху. Від товарів “Мейд ін Раша” відмовляються не лише покупці, дрібні магазини, а й навіть деякі торговельні мережі.
Частина супермаркетів продовжують торгувати товарами окупантів, однак мають проблеми зі збутом російського краму. Про це свідчать численні акції та знижки на товари, вироблені в Росії, і переклеєні штрих-коди. Виконавчий директор Європейської бізнес-асоціації Ганна Дерев’янко заявила, що навіть європейські компанії починають відчувати ефект від бойкоту російських товарів. “Було зауваження від деяких компаній, які не є російськими, що вони не розуміють, чому, наприклад, їхня вироблена в Росії продукція не купується в Україні. Вони дивуються з цього приводу, але при цьому готові переглядати свої бізнес-процеси. Можливо, будуть завозити сюди іншу продукцію», — каже пані Дерев’янко.
І справді, міжнародні компанії, які раніше постачали в Україну товари переважно зі своїх російських заводів, почали поступово привозити товар з фабрик Польщі, Угорщини, Німеччини. Скажімо, шоколадні батончики Snіckers, Mars, Twix, M&M’s, Bounty у нас були російського виробництва. Але тепер у продажу почали з’являтись польські “снікерси”. Практично усі жувальні гумки також були російські. Нещодавно у “Сільпо” купила “Орбіт” — на ціннику вказано, що країна-виробник Німеччина, штрих-код німецький. Вчиталась — випущена та жуйка в Росії. Покликала адміністратора. Хлопець виправдовувався, що вони не мали на меті обдурювати клієнтів, мовляв, самі недодивились. “З тими штрих-кодами суцільна плутанина. Одна партія — з Німеччини, інша з Росії, але з тим самим штрих-кодом. Є товари, випущені в Україні, але штрих-код можуть мати російський. Наприклад, йогурти “Активія” мали код 46 (російський), хоча вироблені в Херсоні. Буває, що український код 482, а товар може бути вироблений в Китаї, в Росії, в Малайзії, – розповів адміністратор. – Багато російських товарів вже замінили, бо на них впав попит. Буває, що людина недодивиться, що воно вироблене в Росії, а вже коли касир проб’є чек, хоче повернути товар”.
Кілька тижнів тому були проблеми з вибором чаю — усі відомі марки були російського виробництва. Тепер почали продавати Greenfield та Сurtis, розфасовані в Україні. Самі продавці в деяких мережах почали попереджати про те, що під українським штрих-кодом ховається ворожий товар. В аптеках також деякі провізори попереджають про те, що той чи інший препарат російського виробництва, і перепитують, чи треба пошукати аналог. У кількох аптеках бачила оголошення приблизно такого змісту: “Ми не можемо повністю відмовитись від медикаментів російського виробництва, оскільки від цього залежить здоров’я наших клієнтів, однак з задоволенням запропонуємо вам заміну, якщо така є”.
«Замінити товари російського виробництва — не проблема. Найбільша проблема — ідентифікувати їх, – каже заступник генерального директора ТВК «Львівхолод» (мережа “Рукавичка”) Михайло Гонський. – Справа в тому, що штрих-код не є обов’язковим при маркуванні. Його видає спеціальна асоціація. Наприклад, компанія Procter & Gamble спочатку відкрила завод у Чехії і отримала чеський штрих-код. Потім відкрили виробництво в Росії, а штрих-код на багатьох товарах лишився чеський. Чіпси виробляли в Росії, відповідно мали код російський. Потім відкрили виробництво в Україні, а код лишився. Треба орієнтуватись не лише на перші цифри штрих-коду, а дивитись адресу виробника. Те, що легко було ідентифікувати і замінити, — ми вилучили з асортименту. Не хочемо фінансувати окупантів. Жодних проблем не виникало з заміною алкогольних товарів, кондитерських виробів, бакалії — у нас добре розвинене виробництво у цих сегментах. Натомість червону ікру замінити нічим. Були проблеми зі специфічним харчуванням для грудних дітей — аналогів не було. Побутова хімія українського виробництва також добре розвивається. Є міжнародні компанії, які мають виробництва у різних країнах. Тому замість замовляти пральний порошок російського виробництва, можна замовити той самий порошок, але вироблений в іншій країні. Святе місце порожнім не буває. Сподіваюсь, ті ніші, які були зайняті російськими товарами, займуть українські виробники. Збільшуючи обсяги виробництва, виробники створюватимуть нові робочі місця. Тому у бойкоті російських товарів бачу насамперед позитив для української економіки”.
Зміну споживацьких настроїв відчули торгові агенти. “У нас були снеки нерозкрученої української торгової марки. Продавались слабо. А за минулий місяць продажі виросли в рази. А в конкурентів, які торгували російськими снеками, навпаки, продажі обвалились”, – каже торговий агент Мар’яна.
Схожа ситуація склалась і з кормами для тварин. Розкручені Wiskas, Kitekat, Pedigree, Chappi хоч і є міжнародними брендами, потрапляють до нас переважно з російських заводів. “Коли почала перевіряти інформацію про виробника на тому, що купую, виявилось, якщо відмовитись від російського, кота не буде чим годувати. Але знайшла український корм “Мяв” (є ще собачий “Гав”). Спочатку Ельза їла неохоче, але вже звикла. Єдиний мінус — Wiskas можна було купити навіть у продуктовому магазині біля дому, а за “Мявом” треба їхати в зоомагазин, – каже Ірина Савко. – Ще одна проблема — товари для дитини. Російські фарби для малювання, розмальовки, настільні ігри — на кожному кроці. Українські є, але щоб їх купити, треба обійти кільканадцять магазинів”.
“Торгові мережі воліють працювати з відомими брендами, оскільки ті витрачають величезні кошти на маркетинг та рекламу. Отже, покупець їх знає краще. Наші товари також уже є у супермаркетах, але ми маємо значно менше місця на тих же полицях, – каже торговий представник компанії “Клуб 4 лапи” (український виробник кормів для тварин) Петро Бойко. – За останній місяць попит на корми наших брендів відчутно зріс. Таким чином покупці переорієнтовуються на українські товари. Бачу в цьому лише плюс”.
З блогером Антоном Дмітрієвим взагалі сталась кумедна ситуація, пов’язана з російським кормом для кота. “Ввечері купив консерви одного відомого виробника, зроблені, правда, в Росії. Стою на касі, ззаду мене штовхає бабуся років 75, каже: “Так це ж російське!”. Я пояснив, що купив би український продукт, але в цьому магазині його нема. На що бабця мені каже: “Синку, давай я тобі додам три гривні і ти купиш отой німецький, тільки не купуй московську гидоту! Після такого довелось замінити товар і під аплодисменти касирок купити німецький корм, правда, дорожчий. А бабуся ще п’ять хвилин пояснювала, яка гидота ті російські консерви”.
Якби то ми ще могли так само легко, як корм для котів, замінити російський газ на німецький. А українських операторів мобільного зв’язку, які уже давно мають російських власників, поглинув би Vodafone чи Orange... Тоді справді окупанти втратили б мільярди. Утім, навіть дрібні удари — це все ж удари. Зрештою, буває, і оси заїдають насмерть, якщо їх багато.
