«Я вірю у велике майбуття України й Української академії наук». Так в одному зі своїх виступів висловився Володимир Іванович Вернадський, світило української науки, 148-й ювілей якого ми святкуємо 12 березня 2011 року.
До цієї цитати варто було б додати « і української бібліотеки», адже сам того не відаючи, вчений власними руками заклав перші «цеглини» у розвиток тепер вже потужного науково-інформаційного центру – Національної бібліотеки України, яка сьогодні носить його ім’я…
Історична довідка
На підставі закону «Про утворення фонду «Національної бібліотеки української держави» 15 (за старим стилем 2-го) серпня 1918 року розпочала своє існування сучасна бібліотека імені І. В. Вернадського. Головою комітету створення ресурсу було обрано Володимира Вернадського.
За майже столітнє існування установа не раз змінювала свою назву і місце перебування, але у 1988 році, згідно з постановою Ради Міністрів УРСР, Центральній науковій бібліотеці Академії наук УРСР було присвоєно ім'я академіка Володимира Івановича Вернадського.
Вже через рік перейменована бібліотека переїжджає до свого постійного місця «проживання»: проспект 40-річчя Жовтня, 3. Указом Президента України 5 квітня 1996 року Бібліотеці надано статус національної і нову назву — Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського (НБУВ). Рік потому з’являється офіційний сайт установи.
Не зайвим буде нагадати, що НБУВ входить до десятки найбільших бібліотек світу і містить у своїх фондах близько 15 мільйонів одиниць зберігання.
В ній представлена бібліотечно-архівна колекція «Фонд Президентів України», архівний фонд НАНУ та ін... У системі бібліотеки працює понад 40 підрозділів, які згруповані в інститути (бібліотекознавства, української книги, рукопису, архівознавства, біографічних досліджень), центри (консервації і реставрації, культурно-просвітницький, комп'ютерних технологій, науково-видавничий) та ін...
У бібліотеці працює понад 900 співробітників, які забезпечують якісне обслуговування читачів, проведення конференцій, виставок та безперебійне її функціонування.
Бібліотека сьогодні
Роль Володимира Вернадського у становленні бібліотеки переоцінити важко. Для нас назавжди залишиться загадкою те, як би він відреагував на процеси, що проходять в ній сьогодні. Проте генеральний директор НБУВ Олексій Семенович Онищенко вважає, «що сам Володимир Вернадський не здивувався б. У своїх працях, ідеях він передбачав накопичення інформації та знання на всіх можливих тоді видах ресурсів і появу нових. Вернадський говорив про різке збільшення знання в суспільстві і бачив бібліотеку не лише як місце зберігання книги, а науково-інформаційний комплекс».
Як виявилося, він передбачив тоді ще далеке для всіх майбутнє…
Бібліотека не стоїть на місці. Сьогодні у цій величезній будівлі проходять серйозні процеси автоматизації, документи переводяться в електронний режим, модернізується система управління та робота з користувачами.
На шляху становлення світових стандартів у НБУВ природно виникають проблеми. О. С. Онищенко говорить про те, що «серйозно пішла справа із накопиченням та використанням електронних ресурсів. Ця проблема існує скрізь. У цьому розвиток і майбутнє бібліотеки взагалі інформаційного забезпечення, а також освіти і культури, бо все більше у всьому світі переходять на електронні ресурси. Ми намагаємося гармонійно поєднати і традиційні ресурси, друковану продукцію, книжну продукцію, і електронні сучасні мультимедіа».
Так, для забезпечення максимальної ефективності роботи бібліотеки має існувати баланс між можливими послугами для читачів, що працюють в читальних залах, каталогах та тими, хто користується інформацією на відстані. Саме в цьому напрямку сьогодні активно працюють усі відділи. Гармонійне поєднання цих речей дозволить повноцінно відкривати доступ до накопичених знань.
Он-лайн читач — це добре чи погано?
У кожного з нас бібліотека, перш за все, асоціюється з двома речами: книга і читач. Чи стане катастрофою заміна цих понять на «електронний ресурс» та «користувач»?
Важко уявити величезні зали бібліотеки Вернадського пустуючими. За статистикою, щоденно бібліотеку відвідувало від 2 до 3 тисяч читачів. Зараз їхня чисельність скоротилася до тисячі.
Натомість, кількість Інтернет-читачів (дистанційних) різко зросла. Так, протягом однієї доби, сайт бібліотеки відвідують понад 50 тисяч людей, які користуються інформаційною базою. І це не просто конкретні читачі, а ІР-адреси, за якими може стояти не один комп’ютер, а кілька і, навіть, декілька. За добу вони використовують майже 100 (!) гігабайт інформації бібліотеки.
Генеральний директор НБУВ має свою точку зору з цього приводу. За його словами, «такий розподіл читацької аудиторії, звичайно, відіграє певну роль. Потрібно перебудовувати і систему накопичення ресурсів, їх використання та обслуговування. Але головне наше завдання – це забезпечення інформацією читача, користувача. І того, хто приходить в читальні зали бібліотеки, і того, хто з різних кінців світу заходить на наш сайт». Самі ж працівники бібліотеки прагнуть, щоб в он-лайн читачів та тих, хто відвідує саму бібліотеку були рівні можливості і права.
Чого чекати від держави?
«Без допомоги держави нам було би дуже важко існувати. Забезпечення різко не зросло, хоча й певні суми збільшилися у зв’язку з підвищенням зарплати, у зв’язку з підвищенням цін на комунальні послуги. Звичайно, нашій бібліотеці, як і іншим, грошей не вистачає, і не вистачає, в першу чергу, на комплектування і закупівлі книжок, газет, журналів», — констатує Олексій Семенович. Як відомо, бібліотека – це останнє місце, для якого держустанови планують бюджет. Як кажуть, «за залишковим принципом».
От і виходить, що температура в приміщеннях невідповідна, читачам там висидіти важко. Бували навіть випадки, коли, в цілях економії, література видавалася на три години менше, ніж потрібно. Траплялося, що Національна бібліотека залишалася й без світла.
Не потрібно пояснювати, скільки коштів йде на закупівлю баз даних та інших електронних ресурсів. Для того, щоб бібліотека функціонувала та задовольняла потреби користувачів, постійно потрібні нові й нові ресурси.
Наукова інформація поновлюється кожні 8 місяців, тому бібліотека має стежити за цим, адже в разі відсутності такої інформації, вона поступово перетвориться в музей книги.
«Ми потрохи добуваємо гранти, самі заробляємо послугами ксерокопіювання та виготовленням різної продукції: бібліографія, підбір тематичного матеріалу, реставрація та консервація літератури інших установ та ін. Спонсорів мало, усі усвідомлюють роль бібліотеки, але гроші чомусь віддають на різні розважальні проекти. Іноді дарують книжки, і то добре. Тут найкращий і найпряміший шлях вкладати гроші в людину та її розвиток через книгу, через знання, через інформацію», — невтішно підсумовує генеральний директор НБУВ.
Чому не виконуються закони?
Як і фінансування за залишковим принципом, так і виконання законів по відношенню до бібліотек – в останню чергу. На шляху до виконання своєї головної функції, науково-інформаційний центр Вернадського стикається з низкою перешкод та правових колізій. Як виявилося, за невиконання законів по відношенню до бібліотеки в нашій державі ніхто не карає…
За Законом України «Про бібліотеки та бібліотечну справу» та статтею про обов’язковий примірник НБУВ належать два примірника будь-якої видавничої продукції, що випускається на території нашої держави. Але дуже багато видавців та видавничих організацій не виконують цієї умови.
«От і знову правова колізія, адже передбачено, а не виконується. А відповідальність за це покладена на одержувача. Ну, як ми можемо впливати на видавництва чи авторів? А це має регулюватися на державному рівні», — констатує Олексій Онищенко.
Основною колізією для усіх бібліотек, і для Вернадського в тому числі, є питання тендерів. По тендеру потрібно скласти список, що бібліотека хоче купувати чи передплачувати. А тоді потрібно провести тендер.
Видання кожної книжки – це індивідуально. Іноді вони виходять невеликими тиражами, і поки бібліотека проводить тендер, поки виконуються всі бюрократичні норми, книжок уже немає. Так само з газетами й журналами, одні зникають, а інші з’являються. І так виходить, що Національна бібліотека України не встигає за видавничими тенденціями.
Вшанування засновника
Вчора на базі бібліотеки імені І. В. Вернадського відбулися щорічні «читання», присвячені її засновнику та сподвижнику. На цей захід зібралися дослідники наукової спадщини Володимира Івановича з усієї України. Директор бібліотеки О. С. Онищенко пояснює, що в основі цих «читань» лежить обмін думками , «які виходять з його ідей, його творів, його бачення розвитку світу і суспільства, і людини. Щоразу підіймається якась одна проблема, робляться кілька доповідей і вони обговорюються між науковцями».
Такі ж самі читання будуть проходити в Сімферопольському університеті, Кременчуцькому, у київському Інституті ботаніки, в Інституті хімії та високомолекулярних сполук. Тобто в усіх тих установах, що носять ім’я Володимира Вернадського…
Юлія Кондрацька, «Рідна країна»
