chrome firefox opera safari iexplorer

Музей архітектури давньоруського Переяслава

  • м. Переяслав-Хмельницький, вул. Шевченка, 10
  • (04567) 5-16-75
  • з 9.00 до 17.00

    Вихідні дні – понеділок, вівторок
Про музей:

У результаті розкопок, які проводяться в Переяславі ще з ХІХ ст., виявлені залишки 10 давньоруських кам'яних споруд, серед яких кафедральний собор Архістратига Михаїла ХІ ст., що не поступався монументальністю Софії Київській, слугуючи місцем поховання князів – представників переяславської гілки роду Мономаховичів, а також переяславських єпископів. У середині ХVШ ст. на його фундаментах була побудована Михайлівська церква, яка збереглася до наших днів.

Північно-західний сегмент фундаментів собору (близько чверті його площі) накритий павільйоном, де у травні 1982 р. відкрито Музей архітектури Переяслава періоду Київської Русі. В експозиції представлені матеріали розкопок, креслення, реконструкції археологічних пам'яток переяславської архітектури ХІ-ХІІ ст.: Єпископські ворота — міська брама з надбрамною церквою св. Феодора Стратилата, церква св. Андрія, церква Успіння Богородиці, збудована Володимиром Мономахом, однонефна безстовпна церква ХІ ст. мініатюрний храм ХІІ ст., єпископський палац, Воскресінська церква ХІІ ст., церква-усипальня ХІ ст.

Експонуються численні знахідки з розкопок монументальних споруд давньоруського Переяслава: круглі віконні шибки, уламки голосників, різні типи будівельної цегли, ковані цвяхи для кріплення штукатурки (на деяких збереглися рештки вапнякового розчину ХІ-ХІІ ст.), фрагменти тиньку з фресковим розписом, різноманітні вироби з пірофілітового сланцю: плити із залишками мозаїк, фрагменти саркофагів; шиферні пряслиця, кам’яні жорна, уламки та цілі посудини, глиняні іграшки, бронзовий хрест із розкопок Андріївської церкви, полив’яні плитки для підлоги, амфори тощо.

23 жовтня

Інші дати
Народився Пилип Козицький
(1893, с. Летичівка, Черкаська область – 1960) – український композитор, музикознавець, педагог, громадський діяч. Один з організаторів і керівників Музичного товариства імені Миколи Леонтовича.
Ой одна я, одна, Як билиночка в полі, Та не дав мені бог Ані щастя, ні долі. Тілько дав мені бог Красу – карії очі, Та й ті виплакала В самотині дівочій. (слова Тараса Шевченка, музика Пилипа Козицького)
Розгорнути