chrome firefox opera safari iexplorer

Чому Україну не здолати

26 листопада 2014 о 15:11
tomenko.ua
Про роботу громадської ініціативи «Допоможи фронту» розповідає підполковник Тарас Грень

Нас дійсно не перемогти. У цьому я черговий раз переконався, коли потрапив на центральний волонтерський склад громадської ініціативи «Допоможи фронту». Того дня волонтери саме привезли з Чехії кілька тонн теплого військового обмундирування та спорядження. Чоловіки, жінки й навіть діти сортували штани, бушлати й інші речі відповідно до розмірів і кількості.

– Сталого колективу в нас усього приблизно двадцять осіб, – розповідає одна з організаторів проекту, Любов Возняк. – Інші люди приходять допомогти час від часу. Ми пишемо на своїй сторінці в мережі Facebook оголошення, і хто може, той і приходить.

Тут немає графіку роботи чи якихось норм виконання. Той, хто приходить, робить це лише з власної ініціативи та на безоплатній основі. Іншими словами, тут працюють під гаслом «маєш вільну хвилину – зроби щось корисне для українських бійців».

Усі закупки роблять за кошти, які зібрали люди, або формуються посилки з зібраних у наших громадян речей і продуктів.

– Наша організація користується доброю славою серед людей, – розповів співорганізатор проекту волонтер з Луганська Сергій Глотов. – Ми завжди ведемо точний облік усіх речей і продуктів, а також обігу коштів. Усе це – прозоро і публічно. Ми звітуємо перед громадою за кожну потрачену копійку.

До речі, зробити свій внесок в цю благородну справу може кожен із нас. Скажімо, у Львові волонтери збирають пожертви щовівторка, щочетверга та щосуботи біля пам'ятника королю Данилові. Кім цього, їх групи можна побачити в мережах супермаркетів. Однак дуже прискіпливо ця волонтерська група ставиться до закупівлі військової амуніції. Адже тут добре розуміють: від того, в яку форму буде одягнутий наш солдат, значною мірою залежить не лише виконання поставлених перед ним завдань, а й його життя. За словами волонтерів, вони відверто жахнулися, коли побачили новий однострій Збройних сил України.

– Ви розумієте, він же горить! – емоційно почав розмову волонтер Богдан Масляк. – У нашій групі я відповідаю за закупівлю майна. І звичайно, ми хочемо щоб усе було якісне і функціональне. Тому коли ми зіткнулися з новою формою, виникло єдине запитання: чому людина,чи група посадовців, які закуповували та затверджували цю форму, досі на волі? Адже мало того, що ці однострої із синтетики горять і парять, вони ще й швидко рвуться! Ну, є ж аналоги матеріалу та пошиву тієї самої «Британки», чому не взяли їх? І взагалі хто і як проводив «атестацію» цієї форми її випробовування тощо? І взагалі, чи поцікавився хоч хтось із військових логістів безпосередньо в солдат, як їм у цій формі воюється?

Для наших солдатів волонтери закуповують однострої в магазинах і на військових складах Європи. І не отримали від вояків жодного нарікання.

– Через те, що ми закуповуємо порівняно великі партії майна, ціна для нас часто-густо йде гуртова, – продовжив Богдан Масляк. – Також ми знайшли підприємців в Італії, які згодились шити для нас зимове військове взуття. Як виявилося, воно значно дешевше, ніж наше, і якісніше в рази.

Узагалі волонтер підтримує думку, що все логістичне управління Збройних сил України безнадійно застаріло. Усіх військових, які займаються забезпеченням починаючи з вищих штабів, давно пора вигнати, адже, на думку людей, тиловики в погонах просто звикли все життя красти і наживатись, тож тепер по-іншому вже не можуть. На їхнє місце треба запросити волонтерів і взяти на озброєння вже розроблену людьми гнучку систему вивчення потреб війська та забезпечення його всім необхідним.

– Людина, яка зараз чесно робить свою справу, ніколи не працюватиме на «відкатах», – продовжив Богдан Масляк. – А уявіть, що могли б усі ми, отримавши можливість керувати тими грошима, які виділяє держава?! Думаю, вже давно була б проведена і модернізація, і переоснащення всього війська.

підполковник Тарас Грень, Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

29 травня

Інші дати
Народився Петро Карманський
(1878, м. Цєшанув, Польща - 1956) - український поет, педагог,перекладач, член групи письменників "Молода муза". Представник раннього українського модернізму. Автор збірок віршів "З теки самовбивці", "Блудні огні", "До сонця". Переклав "Божественну комедію" Данте, окремі твори Гюго та ін.
Засну, як легіт, в сірій скибі, Розвіюсь, мов рідка імла, Візьму з собою злидні й болі, Оставлю вам самі діла. (Петро Карманський)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі