chrome firefox opera safari iexplorer

“ЕтноОсінь: Зоряна осінь в Качанівці”

21 вересня 2010 о 11:05

Восени 2006 року тут проходив етнофестиваль «Зоряна осінь в Качанівці». Проект «ЕтноОсінь: Зоряна осінь в Качанівці» став продовженням ініційованої Миколою Томенком масштабної культурно-благодійної акції етнофестивалів, яка стартувала 6-7 липня 2006 року у с. Гоголеве на Полтавщині під назвою «ЕтноЛіто — ХІХ Купальські ігри на батьківщині Гоголя». 
 
Основною метою «ЕтноОсені» є відкриття для широкого загалу маловідомої, але справжньої перлини української культури — Національного історико-культурного заповідника „Качанівка”.

В свій час Качанівка була справжнім осередком духовності, місцем інтелектуального спілкування визначних діячів не лише української, а і російської еліти. Тут в свій час бували і творили Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Марко Вовчок, Михайло Глінка, Микола Маркевич, Михайло Врубель, Василь Штернберг, Ілля Рєпін та багато інших знаменитих на весь світ митців. 
 
Для нас важливо, щоб окрім відвідин старовинного палацу, прогулянок парком, виступів традиційних музик та виставок народної творчості, в цьому місці за традицією бодай раз на рік збиралися представники української (а в перспективі і російської) еліти.
 
Тому на цей захід були запрошені відомих митців, громадських та політичних діячів, журналістів, а також представників дипломатичного корпусу. Щоб вони, скориставшись атмосферою культури та толерантності, навіяною визначним історичним місцем та класичною музикою, змогли разом вирішувати проблеми співпраці у сфері культури та мистецтва.
 
«Під час моєї роботи Віце-прем’єр-міністром з гуманітарних та соціальних питань Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» був одним з об’єктів, до відродження якого Уряд намагався привернути державну увагу і надати фінансову підтримку в тому числі. Я переконаний, що зараз необхідно продовжити процес реставрації усіх споруд цього заповідника для того, щоб «Качанівка» повноцінно могла приймати у себе не лише українських, а й іноземних туристів. Окрім того, ця унікальна історична пам’ятка має повернути собі одне зі своїх головних призначень – бути також і місцем для спілкування української та російської інтелігенції», — Микола Томенко.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути