chrome firefox opera safari iexplorer

У Києві започаткували вербову алею Шевченка

18 квітня 2011 о 11:49

16 квітня у Голосіївському парку культури та відпочинку міста Києва відбулося традиційне щорічне висадження дерев, що є символами українського народу.

Про це повідомляє прес-служба Заступника Голови ВР Миколи Томенка.

У повідомленні йдеться про те, що тиждень перед Великоднем називається Вербним, а тому по всій Україні здавана прийнято висаджувати гілочку свяченої верби. «Окрім того, — наголосив Микола Томенко, — метою цієї акції є популяризація національних символів та пропаганда екологічної освіти».

Він нагадав, що, перебуваючи у засланні в Мангишлацькому степу, Тарас Шевченко сам збудував собі справжню українську хату, викопав криницю та посадив у жовтні 1850 року вербову гілку, яка, несподівано для самого Шевченка, прийнялася. З часом довкола верби розкинувся справжній сад, який зберігся і до цього часу, незважаючи на суворість клімату.

«Тарасова верба» вистояла 150 років, гілочки з неї розрослися вербами в декількох містах України. Одну з таких гілок Тарасової верби передали у Стрий, а з верби, яка виросла вже у Стрию, – до Сторожинецького дендропарку.

Микола Томенко додав, що три гілочки посадили у вигляді арки, проте з них «прижилася» тільки одна. Таким чином, з 1969 року у Сторожинці росте «внучка» Тарасової верби.

Саме гілочки з цієї верби, яка вважається «внучкою» Тарасової, і були висаджені у Голосіївському парку. «Вони започаткують вербову алею Тараса Шевченка», — сказав Микола Томенко. Він також додав, що вже за два роки гілочки цієї верби будуть передані до низки шкіл, музеїв, аби вони на своїх подвір'ях мали змогу висадити вербовий сад.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути