У нас заведено відзначати здебільшого ювілейні дати визначних людей. Але трапляються й винятки. Отаким щасливим винятком став літературно-мистецький вечір у Національному музеї літератури України, присвячений 84-й річниці одного з найбільших письменників сучасності Чингіза Айтматова. Він відбувся за сприяння Посольства Киргизії в Україні. У заході взяли участь письменники, митці, вчені, дипломати двох держав.
Багато хто пам’ятає, яким відкриттям, одкровенням і осяянням ставали для читачів колишнього СРСР та за його межами оповідання, повісті, романи Айтматова «Джаміля», «Білий пароплав», «Материнське поле», «Прощай, Гульсари!», «І понад вік триває день», «Плаха»…
Чингіз Айтматов був без перебільшення людиною світу, доводячи власним прикладом, що високохудожня література, яка поєднує в собі національне й загальнолюдське, просто «приречена» на успіх. Його твори перекладені 170-ма мовами світу, а наклади книжок сягають 70 мільйонів.
Ці вражаючі чисельні показники прозвучали з вуст директора Національного музею літератури України Галини Сороки. Вона спробувала пояснити феномен популярності киргизького письменника: «Головними темами його творчості є любов, добро і зло, на яких тримається світ, природа, манкуртство як історичне безпам’ятство, що веде в рабство цілі народи. Люди довіряють Айтматову завдяки його щирості, відкритості, високому моральному імперативу. Відповідь письменника на поставлені ним питання — це віра в людину, в її здатність творити добро».
Добрими словами згадав Чингіза Торекуловича його український побратим по перу, поет Борис Олійник: «У творах цього письменника є свій інтонаційний ключ, своя мелодика. І якою б мовою вони не звучали, її завжди можна впізнати. Ми працювали разом у Комітеті по Ленінських преміях і мали можливість спілкуватися. Чингізу Торекуловичу були притаманні благородство, широта натури. Він не був хуторянином, не хвалив бездарне, але своє. Якщо у сусідів щось виходило краще, чесно визнавав це».
Далі спогади звучали з екрана, на якому демонструвався фільм «Код Айтматова», знятий у Росії. Картина висвітлює різні етапи життя письменника – від шкільних років до здобуття вищої освіти – спочатку ветеринарної у Фрунзенському сільськогосподарському інституті, а потім на Вищих літературних курсах у Москві – і далі до здобуття вершин світової слави. Про те, як письменник гідно витримав випробування популярністю, а також про Айтматова як людину повідали його дружина Марія, син Ельдар, друзі, колеги.
Чи не найбільш емоційно насиченою частиною вечора стала мистецька. Фрагмент з роману «І понад вік триває день» в оригіналі читав актор з Киргизстану АкилбекМураталієв. І хоч більшість присутніх не розуміла киргизької, акторська майстерність виконавця підкорила всіх. Далі слово Айтматова звучало в чудових українських перекладах Валентина Осипчука: Галина Стефанова читала уривок з повісті «Джаміля», Анатолій Паламаренко — з роману «Прощай, Гульсари!»
Цей вечір, сподіваються його організатори, став лише прологом до святкування 85-річчя Чингіза Айтматова. Посол Киргизької республіки в Україні УлукбекЧіналієв розповів, що мав зустрічі з керівниками українських творчих спілок, театрів, представниками влади. І вже є певні домовленості про ювілейні заходи. У 2013 році плануються, зокрема, нові видання прози Ч. Айтматова в українських перекладах, нові постановки вистав за його творами у театрах Києва та Івано-Франківська, виставка графічних робіт молодих київських художників (каталог кращих з них складе Посольство Киргизстану).
Можливо, з’явиться в нашій столиці й вулиця, іменована на честь Чингіза Айтматова, адже в Бішкеку давно є вулиці імені Т. Шевченка, М. Гоголя та Київська.
Тетяна КРОП
