chrome firefox opera safari iexplorer

19 липня – 90 років від дня народження української художниці-шістдесятниці Галини Зубченко

19 липня 2019 о 11:32
my.etnoua.info

Покликання художника в утвердженні добра, краси і правди… І якщо він національний художник, то в першу чергу мас стверджувати свою НАЦІЮ, свою КУЛЬТУРУ…

— Галина Зубченко

Художниця, громадська діячка, одна з засновників славетного Клубу творчої
молоді, Галина Зубченко належала до тієї когорти нескорених, яку згодом назвуть
шістдесятниками. 

Народилася майбутня художниця 1929 р. в Києві, у сім’ї науковців. Батько, Олександр Оксентійович – кандидат наук, автор
багатьох праць у галузі сільського господарства. Мати, Ганна Андріївна —  науковий співробітник Академії наук України. 

Дитинство Галини минуло в центрі Києва, на Великій Житомирській. У пам’яті
закарбувалися картини Голодомору: опухлі матері та діти, що дивом проривалися
до столиці з вимираючих сіл, аби врятуватися від голодної смерті. Запам’яталося
нищення рідної мови й панування російської, ідеологічний диктат «соцреалізму» в
мистецтві.        Маминого батька, священика Андрія
Скрипчинського, заарештували, й він десь згинув у Сибіру. Татового -  міцного господаря-селянина — розкуркулили. На очах Галини більшовики
зруйнували українську духовну і культурну святиню —  Михайлівський
золотоверхий монастир. Натомість Київ задихався серед «новітніх» потворних архітектурних
монстрів… 

Великий вплив на формування творчої особистості майбутньої мисткині мали
батьки та їхні друзі — великі шанувальники 
українського мистецтва. Тато добре малював. Часто навідувався батьків
товариш, художник-бойчукіст  Охрім Кравченко,
і навчав  Галину малюванню. Затим дівчина
вчилась у  художній студії при Палаці
дитячої творчості — у Єлизавети Піскорської, учениці Ф.Кричевського та
М.Бойчука. Після навчання у Художній школі ім.Т.Шевченка Галина  вступила до Київського державного художнього
інституту. 

Варто згадати, що вже перша робота студентки — «Скидають Перуна» — дуже
обурила викладачів – Галині поставили за неї «двійку», а викладач
марксизму-ленінізму пояснив, що вона «ідеологічно невірно висвітлила подію». Дипломна робота —
«Гуцульське весілля» — також була сприйнята, м’яко кажучи, неоднозначно.
Державна комісія, яка давала допуск до іспитів, примушувала авторку не раз
переробляти полотно як «ідеологічно прідозріле». Все ж захист відбувся. 1959 р.
Галина закінчила Інститут. Згодом вона скаже: «Приймали мене до інституту – били, і випускали – били…»

Тема дипломної роботи була невипадковою. Становлення Галини Зубченко як
мисткині відбувалося саме в Карпатах, дивовижному краї гір і річок, колоритних
гуцулів з їхніми піснями та оповідями. Цей край назавжди полонив серце
художниці. Сюди вона поверталася щороку – спочатку сама, потім з чоловіком,
пізніше – з донькою Ярославою. Любов до Карпат відтворила у великому циклі
художніх полотен «Українські Карпати». 

1961 р. постав Клуб творчої молоді на чолі з Лесем Танюком. Галина
Зубченко, Алла Горська, Надія Світлична, Віктор 
Зарецький, Галина Севрук, Людмила Семикіна створили у Клубі  образотворчу секцію. «Ми принесли до Клубу українську мову, спрямували діяльність молодих
мистців у національне русло, поставивши одним із його основних завдань
відновлення українського народного мистецтва
»,- напише Галина у
спогадах.   

 1964 р. Алла Горська, Панас  Заливаха, Галина Севрук, Людмила Семикіна та
Галина Зубченко створили знаменитий вітраж «Шевченко. Мати» -  у вестибюлі Червого корпусу Київського державного
університету. Шедевр був варварськи знищений адміністрацією вишу  як «ідейно ворожий». 

Спільна робота Галини Зубченко, Алли Горської, Віктора Зарецького, Геннадія
Марченка, Надії Світличної  – оформлення середньої
школи № 5 у Донецьку (лише центральна композиція на фасаді мала розмір понад
130 кв.м) — невідомо, чи збереглася.

 1965
р. Галина Зубченко
вступила до Спілки художників  України.

1967 р. вийшла заміж за художника Григорія Пришедька. Разом з чоловіком
упродовж 10 років працювала над  монументальним оформленням будівель у Києві та
Маріуполі.

Після смерті чоловіка (1978р.) продовжувала працювати у царині
монументалістики. Створила    мозаїчні панно «Квітуча Україна» (Маріуполь), а
також у Києві: «Рух» (Палац спорту у Святошині), «Перемога» (Інститут онкології),
«Ковалі сучасності» (Інститут ядерних досліджень), «Майстри часу» та «Тріумф кібернетиків»
(Інститут кібернетики); вітражі «Весна, літо, осінь» (Інститут  урології ); мозаїчні панно «Казки та легенди
Північного Кавказу», «Веселе сонечко»,«Водограй» та інші.

Всі ескізи і картони мозаїк були 2010
р. передані   до Музею шістдесятництва.   

Протягом 1980-90-х р.р. Галина Зубченко багато працює над християнською
тематикою. Це, зокрема, художні полотна «Сила Духу», «Почаївська Божа Матір»,
пейзажі Києво-Печерської Лаври. Створює пейзажні картини — «Ранок
над Россю» та інші.

Протягом 1997-99 р.р. художниця працювала над циклом «Кримські акварелі». 

Померла мисткиня 4 серпня 2000 р. в Києві.  

Галина Зубченко експонувала свої твори на п’ятьох персональних виставках.
Її картини зберігаються у Коломийському 
музеї народного мистецтва Гуцульщини, Маріупольській картинній галереї
ім. А.Куїнджі, художньому музеї м. Кропивницького, Музеї Івана Гончара, а також
у  мистецьких галереях та приватних
колекціях США, Канади, Аргентини, Японії, Австралії, Німеччини, Хорватії,
Тайваню.

Підготувала Олена Бондаренко,

Громадський рух «Рідна країна»