incognita.day.kyiv.ua
Один із найталановитіших українських письменників, хто
чув слово цілим серцем і вмів словом філігранно передати найтонші людські
почуття – М.Коцюбинський залишається улюбленим автором багатьох українців та
українок.
Повістями «Fata morgana», «На
віру»; численними оповіданннями письменник був знаний і за життя, хоча було
воно дуже коротким, усього лише 48 років. Але справді світової слави
Коцюбинський зажив через багато років по смерті, коли на екрани вийшла
безсмертна кінострічка С.Параджанова за
шедевром М.Коцюбинського – «Тіні забутих предків».
Народився майбутній письменник у Вінниці, в родині дрібного
службовця. Батько, Михайло Матвійович, був запальним і чутливим до
несправедливості, полюбляв хильнути, тож якогось постійного місця роботи не
тримався.
Своїми
вихованістю, закоханістю у природу, добрим мистецьким смаком Михайло завдячував
мамі, Ликері Максимівні Абаз, яка була,
за словами сина, «добра, надзвичайно
любляча, здатна на самопожертву».
Початкову освіту Михайло отримав удома. 1875р. вступив до
Барської початкової школи, а по завершенні – до
Шаргородського духовного училища. Вчився старанно, крім обов’язкових
предметів, самотужки займався філософією, історією. Захопився творами
Т.Шевченка, Марка Вовчка, М.Гоголя.
Планував вступати до університету, однак мама втратила
зір, батько вкотре лишився без роботи, тож юнакові
довелося завдати на свої плечі опіку над молодшими дітьми. У 1882-92р.р.
Михайло працює вчителем, приватним репетитором у заможних родинах. Переймається
ідеями самостійності, чим привертає увагу «охранки» й потрапляє під її таємний
нагляд.
1890р. львівський дитячий журнал «Дзвінок»
надрукував вірш М.Коцюбинського «Наша
хатка», а невдовзі з’явилися оповідання для дітей «Харитя» та «Ялинка». У
Львові Коцюбинський познайомився з І.Франком, з чиєї легкої руки налагодилася
співпраця з журналами «Правда», «Зоря».
Від 1892р.
М.Коцюбинський бере участь у роботі протифілоксерної експедиції, яка
викорінювала цю хворобу винограду в Бессарабії.
В експедиції виявилися студенти – члени нелегального українського
«Братства тарасівців», з якими Коцюбинський близько затоваришував.
Молдовські, а згодом кримські враження спричинили появу
нових талановитих оповідань – «Для
загального добра», «Пе-коптьор», «На камені», «Під мінаретами» та інших.
1898р. Михайло Коцюбинський отримав посаду в земській
управі й оселився у Чернігові, який відтоді став йому рідним. Багато пише, займається громадською
діяльністю, гуртує навколо української просвітницької ідеї місцеву
інтелігенцію. Товаришує з В.Блакитним, М.Вороним, молодим П.Тичиною, який
навчався тоді у місцевій духовній семінарії.
Бере шлюб з Вірою Дейшею, народжуються діти: Юрій, Оксана, Ірина, Роман.
Впродовж
1899—1913р.р. у Львові виходить друком семитомне зібрання творів письменника.
1905р. М.Коцюбинський відвідує Австрію, Італію,
Німеччину, Швейцарію. Повернувшись, публікує нові оповідання та повість «Fata
morgana».
Хвороба серця, прогресуючі астма та сухоти змушують його
серйозно зайнятися лікуванням у Італії. Влітку 1910р., повертаючись з-за
кордону, Коцюбинський завітав до карпатського села Криворівні. Був зачарований
краєм, людьми, їхнім життям, піснями, легендами, приїздив сюди ще двічі. А 1911р. з’явився один з найпрекрасніших творів Коцюбинського –
«Тіні забутих предків».
Від 1911р. «Товариство української науки і штуки»
призначає Коцюбинському довічну стипендію — 2 тис.крб. щороку – аби міг
лікуватися і творити. Проте стан здоров’я письменника невмолимо погіршується.
25 квітня 1913р. зболене серце майстра зупинилося.
Поховали Михайла Коцюбинського на Болдиній горі в Чернігові, в його улюбленій
місцині прогулянок і роздумів.
Сучасники згадували Михайла Михайловича як людину
дивовижно життєлюбну. Його називали «Сонцепоклонником» і «Соняхом», адже у його
творах і самій вдачі було так багато сонця, доброти,
природньості.
Він ходив на службу з неодмінною квіткою в петлиці. Був
дуже шляхетним, умів підтримати розмову на будь-яку тему. Знав дев’ять мов –
три слов’янські: українську, польську, російську; три романські: французьку,
італійську, румунську; три східні: татарську, турецьку та ромську.
Переповідають, що до письменництва Михайла спонукало кохання: 16 річним закохався без взаємності, вирішив підкорити
дівчину соєю обізнаністю, тож почав багато читати. Прочитане «підказало»
шлях до творчості. Хоча перше оповідання
– «Андрій Соловко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» (1884р.) читачі не
визнали.
М.Коцюбинський близько дружив з М.Лисенком, був добре
знайомий, окрім І.Франка, з В.Стефаником, Лесею Українкою, Оленою Пчілкою, М.Старицьким.
Життю і творчості М.Коцюбинського присвячений фільм «Родина
Коцюбинських» (1970р., режисер Т.Левчук).
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух
Миколи Томенка «Рідна країна»
