chrome firefox opera safari iexplorer

6 червня – День журналіста України

06 червня 2020 о 10:02
tetiivmiskrada.gov.ua

Ці люди жертвують собою. Своїм здоров’ям і життям, спокоєм і благополуччям своїх рідних. Заради того, щоб ми отримували  якісні, правдиві й незаангажовані репортажі, аналітику, професійні коментарі.

Говоримо винятково про тих журналістів, котрі справді це роблять. Не торгують словом, не підлаштовуються під потреби тих чи інших владців і магнатів. Адже журналістика – це не просто щоденна робота і не просто спосіб заробітку.  Це справа, що стоїть поруч із поняттями «честь», «самоповага», «непідкупність». А ще  – «немилість»,  «небезпека», «смерть».

В Україні були – і є — журналісти, для котрих  честь і самоповага найперші в шерегу професійних і людських якостей. Одні відомі цілому світові, інших знають  і пам’ятають в Україні, в рідному  місті. Їх поєднує те, що стало професією, сенсом життя і чимось таким, без чого людина не  почувається  на  визначеному їй Богом місці.

Втім, журналістика,  даруйте банальність  – насамперед  професія. Вона має свої фактори ризику, загрози і своїх «ворогів».

 Національна спілка журналістів України створила власний антирейтинг «Вороги преси-2020». Прпопонуємо його читацтву з нашими короткими коментарями.

1. Фізична агресія. 1919р. зафіксовано 75 випадків застосування сили до працівників ЗМІ. Йдеться не про образи в І-неті, а про фізичне знущання, побиття журналістів.  Б’ють не лише за ті чи інші викриття, а й, скажімо,  за інформацію про… недотримання карантину під час COVID-19. 

2. Безкарність. Справи щодо злочинів проти журналістів або так і не потрапляють до суду, або їхнє «розслідування» триває роками – аж поки спливе строк давності -  або ж правопорушники отримують «покарання» у вигляді штрафу в  кількасот гривень.

3. Законопроєкт «Про протидію дезінформації»,  яким передбачено кримінальну відповідальність для журналістів та створення державних органів цензури (автор – екс-міністр культури, молоді і спорту, «слуга народу» В.Бородянський). Справді, й сучасні журналісти, й їхні попередники доклали величезних зусиль, відстоюючи  свободу слова, а от прийшов такий собі Бородянський – і вирішив, що журналістів слід саджати  чи доправляти на виправні роботи — щоб не «дезінформували»!..  

4. Політизація теми свободи слова. Для сучасних владців свобода слова є лише технологією, а не демократичним досягненням. Захист своїх повноважень, а не чиєїсь свободи – принцип нової влади. 

На думку НСЖУ, у  теперішньому парламенті значною мірою послаблені можливості захисту прав журналістів та ЗМІ. У Комітеті свободи слова працює лише 5 народних депутатів. Повноваження Комітету зведені до мінімуму. Інформаційна політика розчинилася в «гуманітарній». З допомогою закону «Про медіа» значно посилене медіа регулювання. Нацрада з телебачення і радіомовлення залишається не укомплектованою.       

5. Байдужість. Голова НСЖУ Сергій Томіленко зазначає: «Топ-чиновники, захоплені перемогами цифрових технологій, відверто зізнаються, що журналісти їм не потрібні. Цей сигнал підхоплюють чиновники на місцях. Відповідно, ігноруються журналістські запити і розслідування. Формується окрема реальність: журналісти та їхня аудиторія (тобто, більшість українців) окремо і окремо – безвідповідальні політики». Отже, ЗМІ дедалі менше виконують функцію контролю громадськості за владою.

6. Економічні злидні. Інформаційні засоби в Україні сьогодні або злидарюють, або є дотаційними, або ж перебувають на утриманні тих чи інших  господарів. Отже, журналістика і журналісти дедалі більше перестають бути незалежними.

7. Дезінформація. Поверховість і непрофесійність, недостовірна інформація, маніпулювання  НСЖУ називає як ще одного ворога журналістики.  Дезінформація підриває довіру до медіа та журналістів. Але, знову ж таки цитуючи С.Томіленка, «…боротьбу з фейками, яку мають вести уряди, в авторитарних країнах чи незрілих демократіях, таких як Україна, чиновники використовують для боротьби із неручними журналістами».

Отже, українським журналістам і журналістиці як ніколи потрібні воля до життя та об’єднання зусиль. Зрештою, це потрібно цілому українському суспільству. А вільним ЗМІ як основі демократії – особливо.

Дякуємо всім журналістам та виданням, які стоять на сторожі  свободи, демократії, української державності.

«Рідна країна»

____________

За інтернет-виданнями. У матеріалі цитована стаття Сергія Томіленка для «Радіо Свобода».

Розділи: Суспільство

1 грудня

Інші дати
День працівників прокуратури
Указом Президента України від 02.11.2000 року встановлено професійне свято - День працівників прокуратури - 1 грудня.
Розгорнути
Народився Микола Леонтович
(1877, с.Монастирок, Вінницька область - 1921) – український композитор, хоровий диригент, Його обробка для хору народної пісні «Щедрик» відома у всьому світі як різдвяна колядка «Carol of the Bells».
Розгорнути
Народився Платон Воронько
(1913, с. Чернеччина, Сумська область – 1988) – український письменник, публіцист. Автор поетичної збірки «Повінь».
«У моєї доні Оченята сонні, Рученьки, Мов з вати, Доня Хоче спати... Ніч прийшла Тихенька, Спи, Моя маленька...» (Платон Воронько)
Розгорнути
Народився Платон Майборода
(1918, с.Пелехівщина, Полтавська область – 1989) –український композитор, автор численних пісень і хорів, обробок народних пісень ( «Пісня про рушник», «Якщо ти любиш», «Ми підем де трави похилі», «Київський вальс»).
А чи ранньою, чи пізньою, Як цвістимуть всі сади, Я прийду до тебе піснею, Тільки прагни, тільки жди…(Платон Майборода)
Розгорнути
Народився Георгій Майборода
(1913, с. Пелехівщина Полтавської обл. - 1992) - український композитор. Автор багатьох опер, симфоній, концертів для голосу з оркестром, для скрипки з оркестром, симфонічних варіацій для віолончелі з оркестром, хорів, романсів.
Розгорнути