zaxid.net
Більшості переважно відомо про угоду між гетьманом Богданом Хмельницьким та московитами 8 січня 1654р. – так звану Переяславську раду. Такій обізнаності сприяла офіційна наявність ідеологічно «правильної», тобто брехливої, версії тих подій, що поширювалася з Кремля — й імперського, і більшовицько-радянського. Теперішній агресор – путінська Росія – звичайно ж, так само дотримується імперської версії.
Втім – ітиметься про іншу Переяславську угоду. Вона була укладена між українською козацькою старшиною та коронним гетьманом Речі Посполитої Станіславом Конецпольським 29 травня (8 червня) 1630р. під Переяславом, під час козацько-селянського повстання на чолі з гетьманом Тарасом Федоровичем (Трясилом).
Що цьому передувало?
Восени 1629р. польський уряд скерував для квартирування чималу частину армії до Київського воєводства, де мешкали переважно козаки та непокріпачені селяни. На це козаки відповіли повстанням. На початку березня 1630 р. близько 10 тисяч нереєстрових козаків на чолі з Тарасом Трясилом вирушили з Базавлуцької Січі і підійшли до Черкас.
Гетьман у своїх універсалах закликав українців вступати до війська, щоб здобувати козацькі вольності й захищати православну віру.
Селяни і містяни створювали повстанські загони, руйнували панські маєтки, запроваджували козацькі порядки.
Повстання поширилося Київщиною й Полтавщиною. Наприкінці квітня 1630 р. козацько-селянське військо захопило Корсунь і Канів.
Поблизу Переяслава, між Трубежем і Альтою, козаки створили міцно укріплений табір. У таборі налічувалося 40 тисяч вояцтва.
Протягом трьох тижнів поляки намагалися взяти табір, але безуспішно. Тим часом козаки здійснювали несподівані й вельми успішні вилазки, а мобільні повстанські загони завдавали польським силам ударів із тилу. Вирішальний бій відбувся 25 травня і завершився фактично перемогою повстанців.
С.Конецпольський запропонував козакам розпочати переговори. (Слід сказати, коронному гетьманові залежало на угоді з козаками ще й тому, що вбачав у них союзників у боротьбі проти Москви).
Частина козацької старшини, прагнучи повернути і зміцнити свої права та привілеї, пристала на пропозицію. Т.Трясило відмовився укладати угоду з поляками і разом з частиною козацького війська повернувся на Базавлуцьку Січ. (Невдовзі Тарас Трясило відмовився від гетьманства; гетьманом був обраний Тимофій Орендаренко).
Переговори від імені козаків провадив Антін Конашевич-Бут. Їхнім вислідом стало підписанням угоди, в основі кої залишалася Куруківська угода 1625р. (За Куруківською угодою козацький реєстр становив 6 тис. осіб; реєстровцям встановлювалася платня в сумі 60 тис. злотих на рік та дозволялося обирати кандидата на посаду гетьмана, якого затверджував король. Водночас заборонялося укладати угоди з іноземними державами та ходити походами на турецькі володіння. Козаків угода переважно не влаштовувала, позаяк нереєстрові повинні були повернутися під панську владу, — Ред.).
За Переяславською угодою козацький реєстр збільшувався з 6 до 8 тисяч душ. Реєстровцям поновлювалися всі права. Всі інші козаки повинні були повернутися до панських маєтків. Учасникам повстання була гарантована амністія .
Козаки зобов’язалися утримувати на Запорожжі гарнізон з 2 тис. війська, повернути гармати, захоплені у поляків, та обороняти польські кордони. Також присягнули не вступати в жодні союзи з іноземними державами без волі польського короля.
Таким чином, Переяславська угода 1630р. стала певним компромісом, і він жодною мірою не усунув протистояння між козаками те Річчю Посполитою. Попереду були повстання: 1637р. — під орудою Павла Бута (Павлюка); 1638р. — Якова Острянина (Остряниці).
А там, за далеким обрієм, сходила зоря великої визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, що тривала шість років, була сповнена звитяг і відчайдушної відваги й увінчалася московським ярмом…
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
