Ідеальна тиша та ідеальна осінь у дворику Астрономічної обсерваторії Київського національного університету ім. Шевченка заворожує і переносить думками з центру Києва далеко за його межі. Шарудіння опалого золотого листя, останні хризантеми, яких ще не зачепив мороз, розкішний старий сад з осипаними додолу яблуками, вузькі асфальтовані доріжки між корпусами обсерваторії...У таких умовах гріх не робити вражаючі відкриття (про них згодом). І ця ж краса у середмісті столиці багато років поспіль не дає спати бізнесу. У ювілейний рік — астрономічна обсерваторія святкує в 2015-му своє 170-річчя — науковці розповідають і про свої напрацювання, і про зміни, яких зазнала обсерваторія за останні часи через щільну забудову.
БЛИЗЬКЕ СУСІДСТВО
Директор обсерваторії Володимир Єфіменко зустрів нас на подвір’ї та провів коротку екскурсію: «Ось Київський меридіан, — показав на табличку на головному корпусі з визначеними географічними координатами. — Чому меридіан? Усі зірки, коли ви їх спостерігаєте, рухаються і досягають найвищої точки у меридіані. Якщо ви поїдете в Неаполь, там у кожній церкві є така лінія. Коли не було ще визначено Гринвіцького меридіану, кожна країна робила свій».
СОНЦЕ ВИВЧАЮТЬ НА ТЕЛЕСКОПІ, СТВОРЕНОМУ ЩЕ В 1950-х РОКАХ. ТА ВОЛОДИМИР ЄФІМЕНКО ПЕРЕКОНУЄ, ЩО БУДЬ-ЯКА ТЕХНІКА МОЖЕ ПРАЦЮВАТИ, ЯКЩО ОНОВИТИ ЇЇ «НАЧИННЯ»
Далі завів у башту, де стоїть телескоп для спостережень за фотосферою сонця. Інструмент тут ще з 1950-х років, але досі ним користуються, замінивши оптику на більш сучасну. Є на території й сонячний годинник для дітей, хоча цей об’єкт суто для шкільних екскурсій. Також є спостережна вежа, де свого часу працював видатний Клим Чурюмов, відкривав комети, на одну з них (Чурюмова-Герасименка) торік запустили космічний апарат «Розетту», що викликало фурор та сенсацію в науковому світі.
Два гектари території обсерваторії обнесено парканом, але, здається, що гірку, на якій працюють учені, й так є кому підпирати: офісні центри, санаторії, колишні фабрики стоять впритул до охоронної межі. Так, на вулиці Гоголівській, 32, котру видно з території, планується будівництво житлового будинку. Про його «законність» «День» повідомляв раніше: у 2003 році Київрада передала земельну ділянку ПАТ Авіакомпанії «Віта», а цього року депутати призупинили право користування земельною ділянкою, однак тимчасово, а не назавжди. Розташований поруч санаторій «Салют» може опинитись у приватній власності, а що запланує новий власник замість нього? І це все при тому, що Обсерваторна гірка є об’єктом культурної спадщини. А кілька років тому саму обсерваторію внесли до попереднього списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
ВИСОТКИ ЗАВАЖАЮТЬ СПОСТЕРЕЖЕННЯМ
Доки оглядали об’єкти обсерваторії, Володимир Єфіменко напівжартома розповів, що чув про архітекторські проекти, щоби прокласти на цій території дорогу або збудувати паркінг. Поки що відбиваються від таких зазіхань. Як саме заважають висотні будівлі проводити спостереження, Володимир Михайлович розповідав, уже перебуваючи на балконі другого поверху головного корпусу обсерваторії.
«У нас проводяться денні та нічні спостереження. Денним це не заважає, а вночі це зайве світло — без нього я б побачив слабеньку зірку, а так створюється розсіяне світло. Он колишня книжкова фабрика, зараз офісний центр «Ренесанс», розташована на метрів 15 нижче. Коли розпочали будувати, земля почала сунутися, ми писали листи, і вони поставили опорну стінку», — говорить Володимир Михайлович.
Коли університет обирав це місце для будівництва обсерваторії, воно було ідеальним для цього. Тепер основні спостереження ведуться у заміських пунктах — Лісниках та Пилиповичах.
ПІСНЯ АСТРОНОМІЧНИХ ГОДИННИКІВ
Зараз в астрономічній установі завершується ремонт, лишилася не оновленою лише меридіанна зала, де раніше велись спостереження за яскравими зорями. Після ремонту це буде музейне приміщення. У сусідній залі є частина стендів та експонатів, які підготували для майбутнього музею. Серед них — два астрономічні годинники.
АСТРОНОМІЧНІ ГОДИННИКИ — ЦЕ СЛУЖБА ЧАСУ ОБСЕРВАТОРІЇ. ОБИДВА ДАТОВАНІ ЩЕ ХІХ СТОЛІТТЯМ. У ТОЧНОСТІ НЕ СУМНІВАЙТЕСЬ
«Коли увечері прийдете на екскурсію, ви почуєте, як обертається земля. Один годинник зоряний, а інший сонячний. На добу між ними чотири хвилини різниця, в один момент вони в унісон б’ються, а потім починається різнобій, це момент, коли можна почути, як обертається земля», — усміхнено розповідав Володимир Михайлович.
ХТО РОЗКРИЄ ТАЄМНИЦЮ ТЕМНОЇ ЕНЕРГІЇ?
У коридорах обсерваторії розміщені стенди, де вказані напрями роботи, портрети вчених, котрі зробили свій внесок у розвиток науки. «Майже сто років основним завданням обсерваторії було визначення географічних положень. Також розраховували орбіти планет та комет. Пізніше було зроблено відкриття сонячного вітру, але наші вчені не змогли опублікувати свої дослідження за кордоном, згодом американець Юджин Паркер це зробив, і тепер пріоритет належить йому», — розповідає про втрачену славу Володимир Єфіменко.
РАНІШЕ ЦЕ БУВ ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВХІД ДО ГОЛОВНОГО КОРПУСУ, З НЬОГО ДОРІЖКА ЧЕРЕЗ САД ВЕЛА ПРЯМО НА ВУЛИЦЮ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКУ. АЛЕ ЧЕРЕЗ ЗМІНИ В ЦЕНТРІ СТОЛИЦІ ГОЛОВНИМ СТАВ КОЛИШНІЙ «ЧОРНИЙ» ВХІД
Наразі науковці вивчають астрономічні наслідки теорії відносності, наприклад, є одна зірка, а під час затемнень бачимо чотири, чому так? Ведуть традиційні спостереження за малими тілами, потребують більшого фінансування, разом із тим знаходять нові напрями роботи. «Здавалося, що астрономія все «поміряла», але це не так. Останні років 20 вчені вивчають, що таке темна енергія та темна матерія. Виявилось, усе, що ми бачимо, це лише 4% того, що є у Всесвіті. 26% — це темна матерія і 70% — темна енергія. Ніхто ще не знає, що це таке», — розповідає Володимир Михайлович, заодно показує книжку, яку підготували науковці з цієї теми. Тож роботи вистачає, хоч як це банально, було б де працювати.
