chrome firefox opera safari iexplorer

Книжкова виставка «Володимир Самійленко» в житті Павла Тичини

Дата події:05 лютого 2014
Місце події:музей-квартира Павла Тичини (вулиця Терещенківська,5, м. Київ)
Більше про подію:

Доля звела Павла Тичину з Володимиром Саиійленком, коли останній жив на Чернігівщині та працював секретарем редакції «Земского сборника», до якої Павло Тичина час від часу робив дописи після експедицій Чернігівщиною та Київщиною.

Іще у 1915 році Павло Тичина приїздив до В.Самійленка у Добрянку відпочивати, лікуватися. Саме тоді Володимир Іванович прилучив молодого Тичину та зацікавив його вивченням іноземних мов.

На музейному сайті «Tychyna-LitRoom» читач може знайти та ознайомитися з двома листами Володимира Самійленка до Павла Тичини того періоду, коли Володимир Іванович переїхав жити під Київ.

Це листи останнього року життя В.Самійленка, де він просить Павла Григоровича про допомогу та сприяння. Останній лист датований 30 липня 1925 року (http://www.tychyna-litroom.com/?s=%D1%81%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%B9%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0&submit=), а 12 серпня його вже не стало.

5 лютого 2014 року в рамках проекту «До Тичининої книги доторкнуся» у музеї-квартирі Павла Тичини (вулиця Терещенківська,5, м. Київ) відбудеться одноденна виставка книг Володимира Самійленка з меморіальної бібліотеки Павла Тичини.

Огляд виставки безоплатний.

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути

Новини Дивитися всі