29 квітня 1943 року було одним з найтрагічнішим в історії села. В цей день фашисти розстріляли, спалили живцем, замордували 617 мирних мешканців Молоткова.

У 1985 році, напередодні 40-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні в селі був створений величний меморіальний комплекс (його автори – тернопільчани архітектор Іван Осадчук, скульптор Борис Рудий).

Великі пагорби, що символізують братську могилу, мов розділили два Молоткова — сьогоднішній, оновлений, і той, яким він зостався після страшного квітневого дня. Поміж земляними валами дорога на вулицю Смерті — вулицю спаленого села. Скульптура Матері — вічна пам’ять про молотківських жінок, які загинули від рук окупантів. А праворуч обвуглений дуб, німий свідок трагедії. На місці кузні, де живцем спалили молотківських чоловіків, — пам'ятний знак.

Далі символічна сільська вулиця. Обабіч неї — спалені хати, долівки червоні, кольору крові. Ця печальна вулиця веде до музею „Молотківська трагедія”.

Зібрані тут експонати розповідають про історію села, участь його жителів у Другій світовій війні, у відбудові і сьогоденні. Найбільший розділ присвячений власне молотківській трагедії.

Над приміщенням музею, поруч з оглядовим майданчиком, з якого добре видно весь меморіал, знялися три пілони. Так зображено вбиту сім’ю: батька, матір, дитину. Стіна пам’яті ніби служить продовженням музею, виступи на Стіні — немов закам’янілі люди, більші — дорослі, менші — діти.