chrome firefox opera safari iexplorer

На сторожі українського слова

06 травня 2021 о 14:48

«Зроблю», — сього сахайся слова.

«Зробив», — оце потужних мова.

6 травня минає 111 років, як у 1910 році помер Борис Грінченко — письменник, укладач словника української мови, етнограф, педагог, борець за українську незалежність та самобутність. 

Становлення його як письменника й громадянина відбувалося наприкінці XIX століття, в найглухішу пору суспільного життя України. То був час, коли придушувалися найменші прояви і спроби самоусвідомлення і самоствердження українців як народу. То був час тотального витравлення всього українського — починаючи зі слова й закінчуючи ідеєю. Саме в цих умовах на історичну арену виходила молода плеяда борців за українську національну справу, найяскравішим представником якої, безперечно, був Борис Грінченко. Один з його літературних псевдонімів — Вартовий. Звісно ж, таким чином письменник свідомо визначав свою роль і своє місце в суспільних процесах.

Пропонуємо вашій увазі 11 фактів із життя великого українця.

1. Народився в російськомовній родині

Борис Грінченко народився на хуторі Вільховий Яр Харківської губернії (нині Сумська область) у родині відставного офіцера із збіднілих дворян. Вдома батько спілкувався російською мовою, хоча він знав українську, але вживав її лише з селянами. Борис Грінченко грамоті навчився в 5 років, перечитав всю батьківську бібліотеку, почав писати вірші спочатку російською, а під впливом «Кобзаря» Тараса Шевченка українською мовою.

2. Заборона на здобуття вищої освіти

Навчатися Борис Грінченко вступив до Харківської реальної школи. На той момент Харків був активним містом з антицарською діяльністю народників. Бориса Грінченка у шістнадцять років заарештували за «чтение и распространение» книжки Сергія Подолинського, в якій ішлося про утопічні ідеї соціалістичного змісту. Кілька місяців його тримали у в'язниці. Грінченкові заборонили навчатись у вищих навчальних закладах.

Борис Грінченко, український письменник, громадський діяч (ліворуч), та Іван Франко, видатний український поет, громадський діяч. Львів. 1903 рік. 

3. Вчителював у школі Алчевської

У селі Олексіївка (нині це територія Перевальського району Луганської області) родина Алчевських відкрила школу, де навчання велося українською мовою. У цьому закладі й викладав Борис Грінченко. Після виходу Емського указу українська мова у школі була заборонена. Христина Алчевська обрала: краще хоча б російською, але дати освіту більшій кількості дітей, ніж взагалі не викладати. А ось Борис Грінченко притримувався іншої думки. Через конфлікт викладач був змушений покинути школу та переїхати на Чернігівщину.

4. Створював підручники

У 1888 році він склав власний буквар, за яким і навчав дітей. А вже за рік підготував книжку для читання «Рідне слово». Через те, що у школі бракувало підручників, Грінченко також писав свої оригінальні твори, робив переклади відомих творів.

Факт 5. Укладач словника української мови

У 1902 році Борис Грінченко починає працювати над обробкою словникового матеріалу, який вже не перший рік напрацьовувала редакція журналу «Київська старовина». За 2 роки він упорядковує чотиритомний словник, який налічує близько 68 тисяч слів. Як для початку 20-го століття це був найповніший і лексично найдосконаліший український словник. А сучасний одинадцятитомний словник української мови подає вже близько 134 тисячі слів.

Факт 6. Очолював київську «Просвіту»

Борис Грінченко став одним з організаторів і першим головою Київського товариства «Просвіта». «Наступає час, коли ми зможемо вернути нашому культурному центрові те сяйво культурної поваги, яке одне тільки дає нації право на місце серед інших націй. І се накладає на наше товариство велику й дорогу нам, але й важну повинність», – зазначив Грінченко на перших зборах товариства, що відбулися 25 червня 1906 року.

Факт 7. Був активним діячем «Братства Тарасівців»

Українську таємну організацію «Братство Тарасівців» створили влітку 1891 року на могилі Тараса Шевченка у Каневі. Основні ідейні засади організації виклали у «Декларації віри молодих українців», яку опублікували у львівській «Газеті» у квітні 1893 року. Завдання «Братства» – боротьба за національне визволення українського народу. До літа 1893 року осередком організації був Харків, але після того, як прокотилася хвиля арештів учасників, центр перенесли до Києва.

Факт 8. Очолював ліву течію Української демократичної партії

Українська демократична партія, яку створили у 1904 році, відстоювала право України на автономію з крайовим сеймом та впровадження української мови в усіх державних закладах. Наприкінці 1904 року ліву течію очолив Борис Грінченко. Саме ця частина партії утворила Українську радикальну партію, але за рік вони об’єдналися з УДП в Українську демократично-радикальну партію.

Факт 9. Засуджував українську «псевдоінтелігенцію»

Творчий доробок Грінченка – близько 50 оповідань та повістей. Також він писав драми на історичні теми: «Степовий гість», «Ясні зорі». Перекладав твори Гете, Шиллера, Гюго та інших. Крім того, укладав збірки народної творчості, писав педагогічні праці, а також критичні огляди тогочасного суспільного стану у своїх «Листах з України Наддніпрянської». Ще Грінченко був активним дописувачем критико-бібліографічного відділу журналу «Зоря», в якому публікував свої зведені праці з поточної бібліографії під назвами «Новості української літератури» та «Нові українські книжки».

«Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти:
Ви самі її, ледачі,
Ведете до смерти!»

У 1898 році Грінченко написав вірш «Землякам, що раз на рік збираються на Шевченкові роковини співати гімн», в якому він засуджує інтелігенцію України, яка нічого не робить для того, щоб країна дійсно не вмерла.

Факт 10. Родина як підтримка всієї його діяльності

Зі своєю дружиною Грінченко познайомився на літніх курсах для вчителів. Марія Гладиліна на той момент вже наслухалася розповідей про наполегливість Грінченка у вчительській праці, про мужність під час ув'язнення, про любов до України. І першим, кого вона зустріла на заняттях, був саме Борис Грінченко.

У подружжя народилася донька Настя, яка з часом обрала революційний шлях та брала участь у збройних виступах в роки першої російської революції. Її арештували. На початку 1906 року у Насті розвинувся туберкульоз, за два роки вона померла, а після неї і її син – єдиний внук Бориса Грінченка.

Ці події вплинули і на стан здоров'я Грінченка-старшого. У вересні 1909 року він виїхав на лікування до Італії, а 6 травня 1910 року його не стало.

24-літній Борис Грінченко

Факт 11. Музей в окупації

У селі Олексіївка Перевальського району розташований «Меморіальний музей Грінченка», який працює з 1998 року. Саме у цьому селі свого часу вчителював Борис Грінченко. Основним надбанням музею вважається прижиттєві видання «Словника української мови», а також листи Грінченка.

Зараз він розташований на території, підконтрольній Росії...

Пам'ятник Борису Грінченку у Києві, біля університету його імені. Автори: скульптор М. Обезюк, архітектор М. Босенко. фото wikipedia.org

28 січня

Інші дати
Семен Брауде
(28 січня 1911, Полтава — 30 червня 2003, Харків) — український радіофізик і радіоастроном. Академік АН УРСР (з 1958), доктор технічних наук, професор. Засновник радіоокеанографії та декаметрової радіоастрономії.
Розгорнути
Народився Володимир Високович
(1854, м. Гайсин Вінницька область - 1912), паталогоанатом, бактеріолог та епідеміолог. Вважається основоположником харківської школи бактеріологів.
Розгорнути
Народився Василь Масютин
(1884, м. Рига, Латвія - 1955) - український художник, скульптор, майстер гравюри, представник символізму. Автор гравюр "В Буковині", "Маніфестація" та ін. Оформлення літературних творів Гоголя, Блока тощо. Пам"ятник Глінці у Берліні.
Розгорнути
Народився Юлій Мейтус
(1903, м. Єлисаветград, нині м. Кіровоград, - 1997) - український композитор єврейського походження. Автор 17 опер ("Гайдамаки", "Украдене щастя", "Ярослав Мудрий" та ін.), близько 300 романсів на слова Лесі Українки, Івана Франка, Тараса Шевченка, Андрія Малишка, Павла Тичини та ін.
Розгорнути